§ 2. Звільнення від кримінальної відповідальності неповнолітніх із застосуванням примусових заходів виховного характеру

під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання; 4) покладення на неповно­літнього обов'язку відшкодування заподіяних майнових збитків; 5) направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років.

КК надає можливість суду застосувати до неповнолітнього, що впер­ше вчинив злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, кілька примусових заходів виховного характеру (ч. 3 ст. 105 КК). Суд може також визнати за необхідне призначити неповнолітньому вихователя в порядку, передбаченому відповідним Положенням.

Окремо треба наголосити, що відповідно до ч. 2 ст. 97 КК, суд за­стосовує примусові заходи виховного характеру і до особи, яка до до­сягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною КК. В цьому випадку слідчий, відповідно до порядку, виписаному в КПК України щодо вирішення таких справ, порушує кримінальну справу.

У випадку встановлення, що суспільно небезпечне діяння вчинене особою у віці 11 років або до виповнення віку, з якого можлива кримі­нальна відповідальність, виноситься мотивована постанова про за­криття справи і застосування до такого неповнолітнього примусових заходів виховного характеру. Справа разом з постановою слідчого надсилається прокурору. Прокурор перевіряє повноту проведеного розслідування, законність постанови, після чого направляє справу до суду для застосування заходів виховного характеру. Справу розглядає суддя одноосібно з обов'язковою участю прокурора і захисника.

Під час провадження слідства та розгляду суддею справи про за­стосування примусових заходів виховного характеру до вищезазначе­ного неповнолітнього необхідно, відповідно до вимог КПК України, з'ясувати:

вік неповнолітнього — число, місяць і рік народження (до спра­ви має бути долучена копія свідоцтва чи актового запису про наро­дження);

стан здоров'я та рівень загального розвитку неповнолітнього (за наявності даних про його розумову відсталість, не пов'язану з душев­ним захворюванням, слід з'ясувати, чи здатний він повністю усвідом­лювати значення своїх дій і якою мірою може керувати ними, для чого в разі потреби призначається експертиза за участю фахівців у галузі дитячої та підліткової психології, або ж зазначені питання виносяться на вирішення експертів-психіатрів);

3)         умови життя, виховання і поведінку неповнолітнього;

обставини, що негативно впливали, на виховання неповноліт­нього, можливий вплив дорослих, які втягнули його в суспільно не­безпечну діяльність;

ставлення неповнолітнього до вчиненого, навчання чи праці, да­ні про його сім'ю.

За результатами розгляду справи суддя виносить постанову, а суд — ухвалу. З метою контролю за виконанням постанови (ухвали) про застосування примусового заходу виховного характеру суд інформує службу у справах неповнолітніх місцевого органу державної виконав­чої влади та місцевого самоврядування.

Зміст кожного з примусових заходів виховного характеру, вичерп­ний перелік яких міститься у ч. 2 ст. 105 КК, полягає в такому:

Застосування застереження полягає в оголошенні судом у поста­нові (ухвалі) осуду поведінки неповнолітнього і вчиненого ним злочи­ну або суспільно небезпечного діяння і попереджує неповнолітнього про недопущення в його подальшій поведінці таких дій.

Обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього — це установлене судом певне обмеження поведінки неповнолітнього у формі заборони у вільний від роботи або навчання час або під час відпочинку відвідувати громадські міста, визначені органами, які здійснюють контроль за поведінкою неповнолітнього, а також судова вимога до неповнолітнього не залишати в певні вечірні години та в нічний час свого житла, суворо дотримуватися правил поведінки в суспільстві і спілкування з людьми. Тривалість цього заходу виховного характеру, від­повідно до ч. 3 ст. 105, встановлюється судом, який його призначає.

Передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх замі­няють (усиновителі, опікуни, піклувальники), під нагляд окремих гро­мадян на їхнє прохання, а також під нагляд педагогічного або трудово­го колективу, що є можливим: а) за наявності даних, які позитивно характеризують поведінку батьків, осіб, які їх заміняють, та окремих громадян та підтверджують їх можливість забезпечити виховний вплив на неповнолітнього, постійно контролювати його поведінку; б) якщо педагогічний або трудовий колектив спроможний здійснити на­лежний контроль за поведінкою неповнолітнього та позитивно впли­нути на його виховання. Тривалість цього заходу виховного характеру встановлюється судом, який його призначає.

Покладення на неповнолітнього обов'язку відшкодування запо­діяних збитків як примусовий захід виховного характеру, який може застосовуватися лише до неповнолітнього, що досяг 15-річного віку і має майно, кошти або заробіток.

5. Направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-вихов­ної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років, здійснюється за постановою (ухвалою) суду. До спеціальних навчально-виховних установ належать загально­освітні школи соціальної реабілітації та професійні училища соціаль­ної реабілітації. До загальноосвітньої школи соціальної реабілітації направляються неповнолітні віком від 11 до 16 років, а до професійно­го училища соціальної реабілітації — від 14 до 18 років.

У загальноосвітніх школах соціальної реабілітації неповнолітні утримуються до досягнення ними 14 років, а при необхідності закін­чення навчального року або професійної підготовки в школах — до досягнення ними 15 років, в училищах за рішенням суду — до досяг­нення 19 років. Статус таких навчально-виховних установ визначений законодавством України про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх. Не можуть направлятися до цих установ особи, визнані інвалідами, а також такі, яким за виснов­ком відповідних фахівців у галузі медицини перебування у таких захо­дах протипоказане за станом здоров'я.

У ч. 3 ст. 97 КК закріплене положення, згідно з яким у разі ухилен­ня неповнолітнього від застосування до нього примусових заходів ви­ховного характеру ці заходи скасовуються і він притягується до кри­мінальної відповідальності.

Йдеться про випадки, коли неповнолітній у ході його загальноосві­тньої чи професійної підготовки або в побуті свідомо не додержується заходів виховного характеру й ухиляється від їх виконання. Тому від­повідний орган, яким є, зокрема, комісія у справах неповнолітніх, пе­редає прийняте ним з цього питання рішення і пов'язані з ним матері­али до суду для скасування подальшого застосування примусових заходів виховного характеру і притягнення неповнолітнього до кримі­нальної відповідальності за вчинений ним злочин.