§ 1. Загальні положення щодо кримінальної відповідальності неповнолітніхвноліття.

Це й обумовило наявність у КК окремого розділу XXII «Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповноліт­ніх».1

У цьому розділі передбачені лише особливі, більш гуманні умови (порівняно з дорослими злочинцями) кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх, які вчинили злочин, а саме: 1) за певних умов допускається можливість звільнення неповнолітнього від кримі­нальної відповідальності із застосуванням до нього примусових захо­дів виховного характеру; 2) скорочено види покарань та обмежено строки і розмір встановлених покарань порівняно зі строками і розмі­ром покарань до дорослих злочинців; 3) визначено умови, за яких мо­жливим є звільнення неповнолітніх від відбування покарання із засто­суванням до них примусових заходів виховного характеру; 4) вста­новлено можливість застосування за наявності певних обставин умов­но-дострокового звільнення від покарання незалежно від тяжкості вчиненого злочину; 5) встановлено більш короткі строки (порівняно зі строками для дорослих злочинців) щодо давності притягнення непов­нолітніх до кримінальної відповідальності та виконання обвинуваль­ного вироку і щодо погашення та зняття судимості з неповнолітніх злочинців.

Разом з тим розділ XXII КК є складовою Загальної частини КК, і його норми нерозривно пов'язані з її основними положеннями щодо задач кримінального закону, підстав кримінальної відповідальності, дії кримінального закону у просторі та часі, поняття злочину та класифі­кації злочинів, поняття складу злочину, співучасті у злочині, обставин, які виключають злочинність діяння та інших загальних положень, що однаковою мірою стосуються як дорослих осіб, так і неповнолітніх осіб, які вчинили злочин.

У випадку виникнення конкуренції норми Загальної частини КК з нормою розділу XV про кримінальну відповідальність неповнолітніх має застосуватися норма зазначеного розділу як особлива (спеціальна) норма по відношенню до загальної кримінально-правової норми.

Відповідно до ст. 97 КК, неповнолітній, який вперше вчи­нив злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тя­жкості, може бути звільнений від кримінальної відповідальності, якщо його виправлення можливе без застосування покарання. У цих випад­ках суд застосовує до неповнолітнього примусові заходи виховного характеру, передбачені ч. 2 ст. 105 КК.

Отже, звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідально­сті є можливим за наявності двох обставин: 1) якщо неповнолітній вчинив злочин, який за ч. 2 ст. 12 визначається злочином невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості; 2) якщо є мож­ливість виправлення такого неповнолітнього без застосування пока­рання.

Суд при вирішенні другої обставини має враховувати психофізіо­логічний розвиток особи винного, умови його життя та виховання, йо­го поведінку після вчинення злочину. Якщо суд при розгляді криміна­льної справи щодо неповнолітнього, яка надійшла до суду з обвинувальним висновком, встановить обидві вищезазначені обстави­ни, то він (суд), відповідно до приписів КПК України, виносить ухва­лу, а суддя постанову про закриття кримінальної справи і вирішує пи­тання про застосування до такого неповнолітнього примусових заходів виховного характеру, передбачених в ч. 2 ст. 105 КК.

Застосування примусових заходів виховного характеру є альтерна­тивою кримінального покарання неповнолітніх за вчинений вперше злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкос­ті. До таких заходів належать: 1) застереження; 2) обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього; 3) пе­редача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи