Розділ XXII ОСОБЛИВОСТІ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ТА ПОКАРАННЯ НЕПОВНОЛІТНІХ

Неповнолітніми, відповідно до приписів цього розділу, ви­знаються особи, які на час вчинення злочину досягли 16-ти років (за окремі злочини — 14 років) і яким ще не виповнилося 18-ти років.

Злочинність неповнолітніх та молоді залишається непобо­рною протягом кількох століть, а наприкінці XX ст. відмічено її зрос­тання. Основна причина такого явища полягає в тому, що розвиток значної частини неповнолітніх часто відбувається у дуже несприятли­вих економічних, соціальних та побутових умовах.

У підлітковому віці йде не лише процес інтенсивного фізичного формування, а й духовного та інтелектуального розвитку, усвідомлен­ня справжньої мети і значення життя людині та таких понять, як со­вість, добро, віра, шана, любов. У цей період життя починають вияв­лятися індивідуальні здібності людини, формується воля та свідомість.

В умовах значного зниження життєвого рівня певної частини сус­пільства, його соціального розшарування, існування в багатьох роди­нах насильства по відношенню до дітей, майже повної незахищеності дітей-сиріт розвиток характеру і поведінки певної частини підлітків ускладнюється. У неповнолітніх, які формуються як особистості в умовах соціального ризику, виникають відчуття самотності і відчуже­ності, що нерідко призводить до нерозважливих проступків, скоєння різного роду правопорушень та вчинення тяжких злочинів.

Реальне подолання таких соціальних явищ є проблематичним для будь-якого громадського суспільства, оскільки ці явища є наслідком споконвічних соціальної нерівності і соціальних протиріч. Тому над­звичайно актуальним є поліпшення економічних, соціальних та освіт­ньо-виховних умов для здорового фізичного, психологічного, духов­ного, освітнього і соціального розвитку неповнолітньої людини.

Означені обставини мають враховуватися й на законодавчому рівні щодо відповідальності за вчинений злочин особами, які не досягли по-