§ 5. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання ний довів своє виправлення.

Визначення таких критеріїв залежить не лише від тяжкості вчиненого злочину і даних про особу засудженого, а головним чином від наявності сумлінного додержання ним усіх вимог режиму місця відбування покарання і правил поведінки та людського спілкування у колективі, від сумлінного і активного виконання дору­ченої роботи, суворого додержання виробничої дисципліни, щирого каяття у вчиненні злочину тощо. Висновок суду про виправлення за­судженого має ґрунтуватися на всебічному врахуванні вищенаведених даних та аналізу всього періоду відбутої частини строку покарання за­судженим.

Застосовувати умовно-дострокове звільнення від покарання можна після фактичного відбуття засудженим:

не менше половини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, а також за необережний тя­жкий злочин;

не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у вигляді позба­влення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлен­ня волі;

не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила уми­сний злочин протягом невідбутої частини покарання.

Якщо особа, до якої було застосовано умовно-дострокове звіль­нення від подальшого відбування покарання, вчинить протягом невід­бутої частини покарання новий злочин, суд має призначити такій особі покарання за правилами про сукупність вироків та за правилами про складання покарань.

Заміна засудженому, що відбуває покарання, невідбутої частини покарання більш м'яким може бути застосовано судом за на­явності умов, визначених у ст. 82 КК:

Така заміна може застосовуватися лише до осіб, які відбувають покарання у вигляді обмеження або позбавлення волі.

Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням може бути застосовано, якщо засуджений став на шлях виправлення.