2. Умисне порушення вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму (ст. 209-1 КК).

Стаття складається з двох частин, що містять заборонювальні нор­ми. Родовим об'єктом злочину є сфера господарської діяльності. Ос­новний безпосередній об'єкт злочину — нормальне функціонування системи фінансового моніторингу в державі з приводу встановленого порядку обігу та захисту інформації, яка надається спеціально уповно­важеному центральному органу виконавчої влади із спеціальним ста­тусом з питань фінансового моніторингу. Додатковий необхідний об'єкт злочину — охоронювані законом права, свободи чи інтереси окремих громадян, державні чи громадські інтереси або інтереси окремих юридичних осіб.

Предметом цього злочину є: 1) інформація про фінансові операції; 2) завідомо недостовірна інформація про фінансові операції, що відпо­відно до закону підлягають фінансовому моніторингу (ч. 1 ст. 209-1 КК); 3) інформація у будь-якому вигляді, яка відповідно до закону на­дається спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади із спеціальним статусом з питань фінансового моніторингу та яка не підлягає розголошенню (ч. 2 ст. 209-1 КК). Зазначені види інфо­рмації вважаються такими, що мають обмежений доступ. Щодо розго­лошеної інформації, про яку йдеться у ч. 2 ст. 209-1 КК, то вона може стосуватися не лише фінансових операцій (у т. ч. тих, які підлягають внутрішньому або обов'язковому фінансовому моніторингу), а й, при­міром, отриманих уповноваженим органом відомостей про заходи, спрямовані на протидію легалізації «брудних» грошей.

Об'єктивна сторона злочину передбачає три обов'язкові ознаки: 1) діяння (дії): а) неподання, несвоєчасне подання або подання недо­стовірної інформації про фінансові операції, що відповідно до закону підлягають фінансовому моніторингу, спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади із спеціальним статусом з пи­тань фінансового моніторингу (ч. 1 ст. 209-1 КК); б) розголошення у будь-якому вигляді інформації, яка відповідно до закону надається спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади із спеціальним статусом з питань фінансового моніторингу, особою, якій ця інформація стала відома у зв'язку з професійною або службовою дія­льністю (ч. 2 ст. 209-1 КК); 2) наслідки — заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам чи інтересам окремих грома­дян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юри­дичних осіб; 3) причиновий зв 'язок між діянням (діями) і наслідками.

Фінансова операція — це будь-які дії щодо активів, здійснені за до­помогою суб'єкта первинного фінансового моніторингу. Фінансовий моніторинг — сукупність заходів, які здійснюються суб'єктами фінан­сового моніторингу у сфері запобігання та протидії легалізації (відми­ванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню те­роризму, що включають проведення державного фінансового моніторингу та первинного фінансового моніторингу.

Фінансова операція підлягає обоє 'язковому фінансовому монітори­нгу у разі, якщо сума, на яку вона проводиться, дорівнює чи перевищує 150 000 гривень (для суб'єктів господарювання, які проводять азартні ігри, — 13 000 гривень) або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентній 150 000 гривень (для суб'єктів господарювання, які проводять азартні ігри, — 13 000 гривень), та має одну або більше відповідних ознак (наприклад, купівля-продаж чеків, дорожніх чеків або інших подібних платіжних засобів за готівку, переказ особою кош­тів за кордон за відсутності зовнішньоекономічного договору (контра­кту); обмін банкнот, особливо іноземної валюти, на банкноти іншого номіналу тощо).

Фінансова операція підлягає внутрішньому фінансовому моніто­рингу, якщо вона має одну або більше ознак, визначених цією статтею, або містить інші ризики: 1) заплутаний або незвичний характер фінан­сової операції чи сукупності пов'язаних між собою фінансових опера­цій, що не мають очевидного економічного сенсу або очевидної закон­ної мети; 2) невідповідність фінансової операції характеру та змісту діяльності клієнта; 3) виявлення фактів неодноразового проведення фінансових операцій, характер яких дає підстави вважати, що метою їх здійснення є уникнення процедур обов'язкового фінансового моніто­рингу або ідентифікації, передбачених цим Законом (зокрема дві чи більше фінансові операції, що проводяться клієнтом протягом одного робочого дня з однією особою та можуть бути пов'язані між собою, за умови, що їх загальна сума дорівнює чи перевищує суму, визначену частиною першою статті 15 цього Закону).

Злочин є закінченим з моменту, коли відповідне діяння (дії) заподі­яли істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам чи інте­ресам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або ін­тересам окремих юридичних осіб (матеріальний склад).

Суб'єкт злочину спеціальний: 1) призначений суб'єктом первинно­го фінансового моніторингу працівник, який є відповідальним за про­ведення фінансового моніторингу і до службової компетенції якого входить подання інформації Спеціально уповноваженому органу, або керівник суб'єкта первинного фінансового моніторингу, якщо не вво­дилась окрема посада відповідального за проведення фінансового мо­ніторингу (ч. 1 ст. 209-1 КК); 2) особа, якій інформація, що надається Спеціально уповноваженому органу, стала відома у зв'язку з профе­сійною або службовою діяльністю, наприклад, працівник суб'єкта пер­винного фінансового моніторингу, працівник Спеціального уповнова­женого органу, співробітник правоохоронного органу, працівник суб'єк­та державного фінансового моніторингу тощо (ч. 2 ст. 209-1 КК).

Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом.