2. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, переси­лання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї (ст. 199 КК).

Стаття складається з трьох частин, що містять заборонювальні но­рми, та примітки. Родовим об'єктом злочину є сфера господарської діяльності (врегульовані державою відносини між членами суспільст­ва з приводу виробництва і реалізації товарів, продукції різного при­значення, виконання робіт і надання послуг, тобто правовідносини, які складають систему господарювання). Безпосередній об'єкт злочи­ну — встановлений законодавством порядок формування і функціону­вання кредитно-грошової системи України. Предмет цього злочину становлять: підроблені національна валюта України у виді банкнот чи металевої монети; іноземна валюта; державні цінні папери; білети державної лотереї.

Об'єктивна сторона злочину (ч. 1 ст. 199 КК) полягає у: 1) виго­товленні; 2) зберіганні; 3) придбанні; 4) перевезенні; 5) пересиланні; 6) ввезенні в Україну; 7) збуті зазначених вище предметів.

Виготовлення — це дії, внаслідок яких створюються підроблені валюта, державні цінні папери чи білети державних лотерей (напри­клад, друкування типографським способом, малювання, ксерокопію­вання тощо). Зберігання — перебування цих предметів безпосередньо у винного чи в будь-якому іншому місці, де вони перебувають у його розпорядженні та під контролем. Придбання — їх оплатне чи безо­платне отримання винним від іншої особи (наприклад, купівля, об­мін, одержання в подарунок, виграш в азартні ігри, привласнення знайдених таких предметів тощо). Перевезення — переміщення їх винним із використанням будь-яких транспортних засобів. Переси­лання — переміщення їх винним у просторі з використанням засобів поштового зв'язку (наприклад, у листах, посилках, бандеролях, ін­ших поштових відправленнях). Ввезення в Україну — їх переміщення винним із-за кордону на територію України. Збут — їх умисне від­чуження як оплатне, так і безоплатне (використання як засобу плате­жу, продаж, розмін, обмін, дарування, передача в борг або в рахунок покриття боргу тощо).

Спеціальні питання кваліфікації та призначення покарання за да­ний злочин, тлумачення окремих термінів і понять, відмежування його від інших злочинів розкриваються в постанові Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 р. № 6 «Про практику розгляду суда­ми кримінальних справ про виготовлення або збут підроблених гро­шей чи цінних паперів».

Злочин є закінченим з моменту вчинення будь-якої із зазначених дій (формальний склад).

Суб'єкт злочину — загальний, тобто фізична осудна особа, яка до­сягла 16-річного віку.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і спеціальною метою подальшого збуту предметів злочину.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 199 КК) є вчинення його: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб; 3) у вели­кому розмірі (якщо сума підробки у 200 та більше разів перевищує не­оподатковуваний мінімум доходів громадян).

Особливо кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 3 ст. 199 КК) є вчинення його: 1) організованою групою; 2) в особливо великому роз­мірі (якщо сума підробки у 400 та більше разів перевищує неоподатко­вуваний мінімум доходів громадян).

Підроблення лише цифрового номіналу купюри іноземної валюти у разі спроби її збуту має кваліфікуватися лише як готування до шахрай­ства, а за фактичного збуту такої купюри — як шахрайство (див. п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 р. № 6 «Про практику розгляду судами кримінальних справ про виготов­лення або збут підроблених грошей чи цінних паперів»), оскільки у та­кій купюрі буде неузгодженість цифрового та буквеного номіналів, що виключає можливість перебування такої купюри в обігу. Підробляючи лише цифровий номінал купюри іноземної валюти, винна особа розра­ховує на те, що конкретний потерпілий, якому збувається така купюра, у конкретних обставинах не виявить підробки. Пересічний же грома­дянин, який раніше «тримав у руках» іноземну валюту, таку її підроб­ку у звичайних умовах здатний виявити. Як виготовлення підроблених грошей, державних цінних паперів та білетів державних лотерей ма­ють кваліфікуватись і дії особи, яка свідомо придбала підроблені гро­ші, державні цінні папери чи білети державних лотерей з метою їх на­ступного збуту і для надання їм більшої подібності до справжніх і вне­сла до них додаткові підробки, які створювали можливість перебування їх в обігу (див. абз. 1 п. 12 постанови Пленуму Верховно­го Суду України від 12 квітня 1996 р. № 6 «Про практику розгляду су­дами кримінальних справ про виготовлення або збут підроблених гро­шей чи цінних паперів»).

Виготовлення з метою збуту підроблених бездокументарних дер­жавних цінних паперів, їх підроблення чи використання підроблених бездокументарних державних цінних паперів, які існують у формі від­критого зберігачем рахунку, здійснюються внесенням неправдивих да­них до рахунку в цінних паперах у зберігача на електронних носіях ін­формації, тобто є одночасно несанкціонованим втручанням у роботу автоматизованої системи, якою є така система реєстру. Такі дії одно­часно утворюють і склад злочину, передбачений ст. 361 КК, і мають кваліфікуватися за сукупністю злочинів, передбачених частинами 1, 2 чи 3 ст. 199 КК та відповідною частиною ст. 361 КК, оскільки внесен­ня змін у рахунок є підробкою інформації чи спотворенням процесу її обробки.