2. Шахрайство (ст. 190 КК).

Стаття складається з чотирьох частин, що містять заборонювальні норми. Родовим і безпосереднім об'єктом злочину є врегульовані за­коном суспільні відносини власності. Предмет злочину — чуже май­но. Предметом відносин власності може бути право на майно (доку­мент, що дозволяє отримати у свою власність майно, наприклад, запо­віт на квартиру, договір дарування машини, боргова розписка тощо).

Об'єктивна сторона шахрайства (ч. 1 ст. 190 КК) полягає у заво-лодінні чужим майном або придбанні права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. В результаті шахрайських дій потерпілий (власник, володілець, особа, у віданні або під охороною якої перебуває майно) добровільно передає майно або право на майно винній особі.

Способами вчинення шахрайства є: 1) обман; 2) зловживання дові­рою. Обман — це повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин (зрозуміло, що повідомлення поте­рпілому про такі відомості чи обставини було обов'язковим, що вво­дить потерпілого в оману). Зловживання довірою — це недобросовісне використання винною особою довіри потерпілого з метою викликати в останнього впевненість у вигідності чи обов'язковості передачі їй майна або права на нього.

Злочин є закінченим з моменту фактичного одержання винним чу­жого майна чи права на нього (матеріальний склад).

Суб'єкт злочину — загальний, тобто фізична осудна особа, яка до­сягла 16-річного віку.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і корисливим мотивом.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 190 КК) є вчинення шахрайства: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб; 3) що завдало значної шкоди потерпілому.

Особливо кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення ша­храйства: 1) у великих розмірах; 2) шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки (ч. 3 ст. 190 КК); 3) в особливо великих розмірах; 4) організованою групою (ч. 4 ст. 190 КК).

Незаконні операції з використанням електронно-обчислювальної техніки — це обманне використання можливостей і засобів такої тех­ніки, пов'язане з умисним уведенням (закладанням) в її електронну си­стему неправдивих (завідомо помилкових) даних, що надає можли­вість шахраю отримати певну суму чужих грошей (наприклад, «зламування» коду електронної системи банківських операцій і вве­дення команди на переведення певної суми грошей на поточний раху­нок зловмисника). Через такого роду операції відбувається спотворен­ня істинної інформації або вона отримує новий зміст з метою введення в оману потерпілу особу.

Про зміст деяких кваліфікуючих і особливо кваліфікуючих ознак шахрайства див. у примітці до ст. 185 КК.

Отримання майна з умовою виконання якого-небудь зобов'язання може бути кваліфіковане як шахрайство лише в тому разі, коли винна особа ще в момент заволодіння цим майном мала на меті його привла­снити, не виконуючи зобов'язання. Зокрема, якщо винна особа отри­мує від іншої особи гроші чи цінності нібито для передачі службовій особі як хабар, маючи намір не передавати їх, а привласнити, вчинене належить кваліфікувати як шахрайство.

Якщо при цьому винна особа схилила певну особу до замаху на да­вання хабара, її дії слід кваліфікувати також за відповідною частиною статті 15 та відповідною частиною статті 369 КК з посиланням на час­тину четверту статті 27 КК.

Якщо обман чи зловживання довірою при шахрайстві полягають у вчиненні іншого злочину, дії винної особи належить кваліфікувати за відповідною частиною статті 190 КК і статтею, що передбачає відпові­дальність за цей злочин. Зокрема, самовільне присвоєння владних пов­новажень або звання службової особи, викрадення, привласнення, по­шкодження та підроблення документів, штампів і печаток з метою подальшого їх використання при шахрайстві, використання при шах­райстві завідомо підробленого документа, а також зловживання вла­дою чи службовим становищем потребують додаткової кваліфікації відповідно за статтями 353, 357, 358 та 364 КК.

Окремої кваліфікації за статтею 290 КК при шахрайстві потребу­ють також дії винної особи, яка знищила, підробила або замінила но­мери вузлів та агрегатів транспортного засобу.