2. Ухилення від сплати аліментів на утримання дітей (ст. 164 КК).

Стаття складається з двох частин, що містять заборонювальні нор­ми. Родовим об'єктом злочину є суспільні відносини, що забезпечу­ють конституційні права та свободи людини і громадянина. Безпосе­реднім об'єктом злочину є право неповнолітніх дітей на повноцінне життя та всебічний (фізичний, психічний і соціальний) розвиток. Предметом злочину є кошти, що, за рішенням суду, підлягають сплаті на утримання дітей, а також кошти, різні предмети (одяг, продукти ха­рчування тощо), які мають надаватися батьками на утримання непов­нолітніх, а також повнолітніх, але непрацездатних дітей. Потерпілим від цього злочину можуть виступати діти, на утримання яких за рі­шенням суду їх батько чи мати мають сплачувати аліменти, а також неповнолітні чи непрацездатні діти, що перебувають на утриманні ба­тьків. Неповнолітніми дітьми визнаються особи віком до 18 років, якщо згідно з законом вони не набувають прав повнолітніх раніше (наприклад, внаслідок одруження). Непрацездатними є повнолітні ді­ти, які в силу фізичних чи психічних вад позбавлені можливості по­стійно чи тимчасово працювати (це, зокрема, діти-інваліди І та II групи).

Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримува­ти їх до досягнення 23 років за умови, що вони можуть надавати мате­ріальну допомогу (ч. 1 ст. 199 Сімейного кодексу України).

Об'єктивна сторона злочину (ч. 1 ст. 164 КК) передбачає дві фор­ми: 1) злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів); 2) злісне ухилення батьків від утри­мання неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їх­ньому утриманні.

При ухиленні від сплати аліментів склад цього злочину може мати місце лише за наявності рішення суду, відповідно до якого мати або батько чи інша передбачена законом особа зобов'язана сплачувати аліменти. Однак, наявність рішення суду не є обов'язковою умовою притягнення винного до відповідальності за ст. 164 КК у випадку вчи­нення цього злочину у формі ухилення батьків від утримання непов­нолітніх або непрацездатних дітей.

Під ухиленням від сплати аліментів розуміються дії або бездіяль­ність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стяг­нення з неї на користь дитини (дітей) визначеної суми аліментів (на­приклад, пряма відмова від сплати встановлених судом аліментів, приховуванні заробітку (доходу), що підлягає облікові при відраху­ванні аліментів, зміна місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо). Ухи­лення від утримання неповнолітніх, а також повнолітніх, але непраце­здатних дітей, що перебувають на утриманні батьків, може полягати у незабезпеченні таких дітей харчуванням, одягом, іншими речами (на­самперед, першої необхідності), ненаданні необхідних коштів для їх лікування, відпочинку тощо. Злісним ухиленням є будь-які діяння бор­жника, спрямовані на невиконання рішення суду (приховування дохо­дів, зміну місця проживання чи місця роботи без повідомлення держа­вного виконавця тощо), які призвели до виникнення заборгованості із сплати таких коштів у розмірі, що сукупно складають суму виплат за шість місяців відповідних платежів.

Злочин є закінченим з моменту, коли зазначене ухилення набуло злісного характеру.

Суб'єкт злочину — спеціальний (батьки й усиновителі).

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 164 КК) є вчинен­ня його особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею.