Білет № 19 1. Поняття, елементи, ознаки складу злочину. Види складу зло­чину та його значення для кримінально-правової кваліфікації.

Склад злочину — це сукупність встановлених кримінальним за­коном та іншими нормативними актами юридичних ознак (об'єктив­них і суб'єктивних), що визначають суспільно небезпечне діяння як злочинне.

У кожному складі злочину прийнято вирізняти його елементи. Ни­ми є об'єкт злочину, об'єктивна сторона злочину (їх називають об'єктив­ними ознаками складу) і суб'єкт, суб'єктивна сторона злочину (суб'єктивні ознаки складу).

Формулюючи ознаки конкретного складу злочину, законодавець завжди виходить і з тих закріплених в нормах Загальної частини КК ознак злочину, що мають загальний характер і входять до складу будь-якого злочину. Наприклад, при цьому завжди враховуються закріплені в ст. ст. 18-22 КК вимоги щодо суб'єкта злочину (досягнення певного віку і осудність). Тому вже при конструюванні конкретних криміналь­но-правових норм немає необхідності кожний раз вказувати на вимоги, що відносяться до загальної характеристики суб'єкту злочину. Точно так немає необхідності в кожній статті КК розкривати зміст умислу і необережності, оскільки зміст цих питань закріплено в ст. ст. 24, 25 КК.

Найчастіше в конкретній кримінально-правовій нормі законодав­цем найбільш повно закріплюються ознаки об'єктивної сторони. Це викликано тим, що вони в більшості випадків індивідуальні і прита­манні тільки цим злочинам.

Слід мати на увазі й те, що в кримінально-правовій нормі вказані ознаки закріплюються з урахуванням дій виконавця у закінченому злочині. Відбивати ж в конкретній нормі особливості цих злочинів з урахуванням стадій вчинення злочину і різної ролі в ньому усіх спів­учасників немає необхідності, тому що ці особливості, в свою чергу, носять загальний, типовий для всіх злочинів характер і закріплені у За­гальній частині КК в ст. ст. 14, 15, 27 КК.

Таким чином, в нормах Загальної частини КК містяться тільки ті об'єктивні та суб'єктивні ознаки складу, що притаманні усім злочинам або багатьом з них.

Важливо зазначити і те, що склад злочину — це реально існуюча система ознак, а не плід людської фантазії або просто вигадка. А якщо це об'єктивна реальність, то її можна пізнати і використати у практич­ній діяльності.

Так, в ст. 185 КК досить детально закріплені ознаки складу крадіж­ки як таємного викрадення чужого майна. Тут вказаний предмет пося­гання (чуже майно), описаний характер дії (таємне викрадення), визна­чена мета поведінки (заволодіння чужим майном), але в той же час нічого не вказано про суб'єкта злочину та інші ознаки цього складу. Усі ці ознаки носять загальний характер і тому закріплені в нормах За­гальної частини, до яких слід звертатися. Наприклад, із змісту ст. 22 випливає, що суб'єктом крадіжки може бути лише осудна людина, яка досягла 14-річного віку. Аналіз ст. 185 показує, що крадіжка як діяння, свідомо спрямоване на одержання наживи, може бути вчинена лише з прямим умислом. Вивчаючи місце розташування ст. 185 в системі Особливої частини КК (розд. VI «Злочини проти власності»), бачимо, що об'єктом крадіжки є власність.

Об'єкт злочину — ті ознаки, які характеризують злочин у його спрямованості на заподіяння шкоди у сфері відповідних суспільних відносин, що охороняються законом. До обов'язкових ознак об'єкта злочину відносять суспільні відносини, до факультативних — предмет злочину та потерпілий від злочину.

Об'єктивна сторона злочину — це ознаки, які характеризують зо­внішній прояв злочину, тобто зміни в суспільному середовищі, до яких призводить вчинення злочину. Такими ознаками є: дія або бездіяль­ність (обов'язкові ознаки об'єктивної сторони злочину), злочинні нас­лідки діяння, причиновий зв'язок між діянням та злочинними наслід­ками, місце, час, спосіб, обстановка вчинення злочину, знаряддя та засоби вчинення злочину.

Суб'єктом злочину, згідно з ч. 1 ст. 18 КК, «є фізична осудна осо­ба, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до Кримінального ко­дексу може наставати кримінальна відповідальність». До обов'язкових ознак суб'єкта належать: фізична особа, вік особи, осудність; до факу­льтативних: спеціальні ознаки суб'єкта (спеціальний суб'єкт): грома­дянство, стать та ін.

Суб'єктивна сторона — це ознаки, які характеризують злочин з його внутрішнього боку. До обов'язкових ознак належать: вина у фор­мі умислу чи необережності; до факультативних: мотив злочину, мета злочину, емоційний стан.

Склади злочинів поділяються за ступенем суспільної небезпеч­ності на: основний; кваліфікований склад злочину; особливо кваліфі­кований склад злочину; склад злочину з пом'якшуючими обставинами.

За характером структури вони можуть бути поділені на прості та складні.

За особливостями конструкції виділяють злочини з формальним складом, злочини з матеріальним складом, злочини з формально-матеріальним складом і злочини з усіченим складом.