2. Розбещення неповнолітніх (ст. 156 КК).

Стаття складається з двох частин, що містять заборонювальні нор­ми. Родовим та безпосереднім об'єктом злочину є статева свобода статева та статева недоторканність особи. Додатковим факультатив­ним безпосереднім об'єктом злочину є нормальний фізичний, психіч­ний і соціальний розвиток неповнолітніх. Потерпілий від злочину — особа чоловічої або жіночої статі, що не досягла 16-річного віку.

Об'єктивна сторона злочину (ч. 1 ст. 156 КК) виражається у вчи­ненні розпусних дій з щодо особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку.

Розпусні дії — це фізичні або інтелектуальні дії сексуального хара­ктеру, здатні викликати фізичне і моральне розбещення неповнолітніх. Під фізичними розпусними діями слід розуміти оголення статевих ор­ганів винної чи потерпілої особи, непристойні доторкання до статевих органів, які викликають статеві збудження, навчання статевим збочен­ням, імітація статевого акту, схиляння або примушування потерпілих до вчинення певних сексуальних дій між собою, вчинення статевих зносин, акту онанізму у присутності потерпілої особи тощо. Інтелек­туальними розпусними діями є, зокрема, ознайомлення потерпілої осо­би із порнографічними зображеннями, відеофільмами, цинічні розмови з нею на сексуальні теми тощо.

Злочин є закінченим з моменту вчинення розпусних дій (формаль­ний склад). Згода потерпілого на вчинення щодо нього таких дій на кваліфікацію за ст. 156 КК не впливає.

Суб'єкт злочину — фізична осудна особа чоловічої або жіночої статі, яка досягла 16-річного віку (при цьому винний і потерпілий мо­жуть бути особами як однієї, так і різної статі).

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і, зазвичай, сексуальним мотивом. Однак, винний може керуватись не лише сексуальними, а й іншими мотивами (помста близьким, наступне втягнення у проституцію тощо). Ставлення винного до віку потерпілої особи може бути як умисним, так і необережним. У разі сумлінної по­милки особи щодо віку потерпілого відповідальність за ст. 156 КК ви­ключається.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 156 КК) є вчинення розпусних дій: 1) щодо малолітньої особи; 2) батьком; 3) матір'ю; 4) мачухою; 5) опікуном чи піклувальником; 6) особою, на яку покладе­но обоє 'язки щодо виховання потерпілого або піклування про нього.

Використання в ході вчинення розпусних дій творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру кваліфікується за сукуп­ністю злочинів, передбачених відповідними частинами ст. 156 і ст. 301 КК. Розпусні дії щодо особи, яка не досягла 16-річного віку, можуть відбуватися як за її згодою, так і з застосуванням до неї фізичної сили з метою примушення її до вчинення певних дій сексуального характеру. Якщо розпусним діям передували або вони супроводжувалися нане­сенням побоїв чи мордуванням, тілесними ушкодженнями або погро­зою вбивством, вчинене слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст. 156 і статтями 125, 126, 121, 122 чи 129 КК.