Білет № 16 1. Готування до злочину. Відмінність готування до злочину від виявлення умислу.

Готуванням до злочину, згідно з ч. 1 ст. 14 КК, визнається підшу­кання або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучас­ників, або змова на вчинення злочину, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення злочину.

Готування до злочину має такі основні об'єктивні ознаки:

підготовчі діяння передують безпосередньому вчиненню зло­чинного діяння, передбаченого диспозицією норми Особливої частини КК України;

підготовчі діяння є суспільно небезпечними, тому що створюють умови для заподіяння шкоди суспільним відносинам;

підготовчі діяння віддалені в часі від безпосереднього вчинення злочину;

підготовчі діяння віддалені, зазвичай, і в просторі від безпосере­днього вчинення злочину;

підготовчі діяння не охоплюються об'єктивною стороною заду­маного злочину, відповідальність за який передбачено нормою Особ­ливої частини КК України;

підготовчі діяння утворюють лише умови для настання суспіль­но небезпечних наслідків;

предмети, засоби, знаряддя, що підшуковувались або були виго­товлені чи видозмінені, повинні мати визначене призначення, тобто, за їх допомогою особа планує вчинити конкретний злочин;

підготовчі діяння не ставлять під реальну загрозу об'єкт злочи­ну. Виникає тільки ймовірність завдання шкоди об'єктові. Підготовчі діяння віддалені від об'єкта злочину проміжками часу;

особливістю готування до злочину є те, що воно вчиняється, як правило, шляхом дії, хоча можлива й бездіяльність (не включення сиг­налізації охоронцем банку для полегшення доступу до сховища інших співучасників);

10)       при готуванні до злочину злочинна діяльність не доводиться до
кінця з причин, які не залежать від волі винного. Якщо умисел на зло-
чин винний повністю реалізував, то скоєне слід кваліфікувати як за-
кінчений склад злочину, стадія готування взагалі не виділяється.

Готування до злочину має такі основні суб'єктивні ознаки:

підготовчі діяння завжди вчиняються умисно. Цілеспрямованість діяння винного визначається бажаними для винного злочинними нас­лідками, тобто, готування до злочину завжди скоюється з прямим уми­слом;

наявність в особи при вчиненні підготовчого діяння найближчої мети — створення можливості для заподіяння суспільно небезпечної шкоди об'єктові кримінально-правової охорони та кінцевої мети — вчинення надалі певного злочину, передбаченого Особливою части­ною КК України;

причини, які зумовлюють те, що готування до злочину рідко тя­гне кримінальну відповідальність: труднощі виявлення готування до злочину (латентність); невеликий ступінь суспільної небезпечності, внаслідок чого такі діяння не є злочинними.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 КК готування до злочину поділяється на такі види: підшукування засобів або знарядь для вчинення злочину; пристосування засобів чи знарядь для вчинення злочину; підшукуван­ня співучасників; змова на вчинення злочину; усунення перешкод; ін­ше умисне створення умов для вчинення злочину.

Підшукування засобів або знарядь для вчинення злочину — це будь-які дії з придбання, отримання, тимчасового позичення, купівлі, пошуку засобів або знарядь для вчинення злочину тощо. Спосіб під­шукування засобів чи знарядь може бути як злочинним, так і незло-чинним. Під засобами вчинення злочину слід розуміти предмети мате­ріального світу, що полегшують вчинення злочину. Вони або необхідні для вчинення злочину, або полегшують чи прискорюють його вчинен­ня (наприклад, підроблені документи для шахрайства, одурманюючі речовини для зґвалтування тощо).

Знаряддя вчинення злочину — це предмети, призначені для без­посереднього виконання дій, що утворюють об'єктивну сторону скла­ду закінченого злочину (наприклад, зброя, відмички тощо). Засоби та знаряддя вчинення злочину можуть бути призначені лише для досяг­нення злочинної мети (наприклад, виготовлена отрута для вбивства) чи використовуватися й для інших потреб (наприклад, папір та фарби для підробки грошей і для живопису).

Пристосування засобів або знарядь для вчинення злочину — це будь-які дії з виготовлення чи зміни предметів, унаслідок яких вони стають придатними, більш зручними або більш ефективними для від­повідного застосування.

Підшукування співучасників — це будь-які дії з притягнення, за­лучення до вчинення злочину інших осіб: виконавця (співвиконавця), організатора, підбурювача чи пособника.

Змова на вчинення злочину — це згода двох або більшої кількос­ті осіб на спільне вчинення злочину.

Усунення перешкод — це усунення перепон, які заважають вчи­ненню злочину.

Нарешті, інше умисне створення умов для вчинення злочину —

це різноманітні діяння, що створюють можливість для вчинення зло­чину (наприклад, підготовка місця вчинення злочину, сховища для приховування викраденого тощо). Слід мати на увазі, що поняттям умисного створення умов для вчинення злочину охоплюються всі за­значені в законі підготовчі діяння, названі законодавцем через їх най­більшу поширеність.

Відмежування готування до злочину від виявлення умислу:

а)         під виявленням умислу розуміють прояв у тій чи тій формі (усно,
письмово, якось інакше) наміру вчинити певний злочин. Відповідно до
ст. 11 КК злочином є передбачене Кодексом суспільно небезпечне,
винне діяння (дія чи бездіяльність), учинене суб'єктом злочину;

б)         при виявленні умислу ще немає власне дії чи бездіяльності, тому
виявлення умислу не розглядається як стадія вчинення злочину й не
тягне за собою кримінальної відповідальності;

в)         від прояву умислу слід відрізняти такі самостійні злочини, як по-
гроза вбивства, погроза знищення майна, заклики до вчинення дій, що
загрожують громадському порядку тощо (наприклад, статті 129, 195,
295 КК та ін.). У цих випадках карається не власне умисел, а суспільно
небезпечне діяння (погроза чи заклики), навіть якщо особа й не мала
наміру надалі реалізувати погрозу чи заклики, бо в такому разі спри-
чиняється безпосередня шкода особистій або громадській безпеці,
громадському порядку.

Наведене свідчить про те, що прояв умислу на вчинення злочи­ну — з одного боку та погроза вчинити злочин або заклики до вчинен­ня злочину — з другого — це різні поняття. У першому випадку кри­мінальної відповідальності немає, у другому вона наявна тоді, коли це передбачено певною кримінально-правовою нормою Особливої части­ни КК.