2. Примушування до вступу в статевий зв'язок (ст. 154 КК).

Стаття складається з двох частин, що містять заборонювальні нор­ми. Родовим та безпосереднім об'єктом злочину є статева свобода статева та недоторканність особи. Додатковим факультативним без­посереднім об'єктом злочину можуть бути честь і гідність особи, пра­во власності. Потерпілий від злочину — особа жіночої або чоловічої статі, що матеріально чи службово залежна від винного. Якщо до вступу в статевий зв'язок примушувалась особа, яка не досягла стате­вої зрілості, дії винного, крім ст. 154 КК, кваліфікуються за ч. 1 ст. 14 і відповідною частиною ст. 155 КК як готування до статевих зносин з особою, яка не досягла статевої зрілості. Матеріальна залежність означає, що матеріальна допомога з боку суб'єкта злочину виступає єдиним, основним або істотним джерелом існування потерпілої особи, і позбавлення такої допомоги здатне поставити жінку або чоловіка у скрутне становище (наприклад, це має місце тоді, коли жінка або чо­ловік перебувають на повному або частковому утриманні винного, проживають на його житловій площі, а також коли дії винного спро­можні іншим чином викликати істотне погіршення матеріального ста­новища потерпілої особи на підставі відносин цивільного боргу, відно­син між спадкодавцем і спадкоємцем тощо). Службова залежність означає, що: а) потерпіла особа є підлеглою винного по роботі; б) по­терпіла особа підлягає службовому контролю з боку винного (напри­клад, ревізор і комірник); в) реалізація істотних інтересів потерпілої особи залежить від поведінки винного по службі (наприклад, науковий керівник і аспірант).

Об'єктивна сторона злочину (ч. 1 ст. 154 КК) виражається у при­мушуванні особи жіночої чи чоловічої статі до вступу у статевий зв'язок природним або неприродним способом.

Примушування означає протиправний психічний вплив винного на потерпілу особу, який полягає у відкритій або завуальованій погрозі настання для неї небажаних наслідків матеріального, службового або особистого характеру (наприклад, позбавити утримання або можливо­сті проживати на житловій площі, звільнити з роботи, зменшити зар­плату тощо). Природний або неприродний спосіб примушування до вступу у статевий зв'язок охоплює як одноразові, так і неодноразові статеві контакти незалежно від їх гетеро- або гомосексуальної спрямо­ваності. Якщо потерпіла особа добровільно погоджується на одні фор­ми сексуальних контактів, але заперечує проти інших, її примушуван­ня до них за наявності до цього підстав утворює об'єктивну сторону злочину, передбаченого ст. 154 КК.

Злочин є закінченим з моменту здійснення на волю потерпілої особи психічного тиску у формах, висвітлених вище (усічений склад). Не впливає на кваліфікацію вчиненого та обставина, що жі­нка або чоловік погодились вступити у статевий зв'язок або, навпа­ки, відхилили домагання, однак це може бути враховано при при­значенні покарання.

Суб'єкт злочину — спеціальний (фізична осудна особа чоловічої або жіночої статі з 16-річного віку, від якої жінка або чоловік матеріа­льно чи службове залежні).

Суб'єктивна сторона злочину передбачає прямий умисел і, зазви­чай, сексуальний мотив.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 154 КК) є примушу­вання до вступу у статевий зв'язок, поєднане з погрозою: 1) знищення, пошкодження або вилучення майна потерпілої (потерпілого) чи її (йо­го) близьких родичів; 2) розголошення відомостей, що ганьблять її (його) чи близьких родичів.