Білет № 14 1. Поняття та види стадій вчинення умисного злочину. Понят­тя закінченого злочину.

Стадіями вчинення злочину є етапи розвитку злочину. Етапи розвитку злочинного діяння, які передують закінченому злочину, при­йнято називати попередньою злочинною діяльністю.

Стадії вчинення злочину є видами цілеспрямованої діяльності, ета­пами реалізації злочинного наміру і тому можуть бути тільки у злочи­нах, вчинених з прямим умислом. Ступінь реалізації умислу виража­ється в різноманітних діяннях, які характеризують кожну стадію вчинення злочину з об'єктивно існуючими між ними достатньо чітки­ми межами. Чим більше реалізований умисел, тим у більшій мірі здій­снено злочин, тим більшу шкоду може заподіяти чи заподіює винний. Так, ступінь реалізації умислу вбивці, що прицільно навів зброю на потерпілого (незакінчений замах на вбивство), значно більший, ніж тоді, коли він лише придбав зброю для вбивства (готування до зло­чину).

Так згідно п. 2 постанови ПВСУ від 7 лютого 2003 р. № 2 «Про су­дову практику у справах про злочини проти життя та здоров'я особи» при призначенні покарання відповідно до статей 65-69 КК суди мають ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, сукупність усіх об­ставин, що його характеризують (форма вини, мотив, спосіб, характер вчиненого діяння, ступінь здійснення злочинного наміру, тяжкість нас­лідків тощо), особу винного й обставини, що пом'якшують та обтяжу­ють покарання.

Стадії вчинення злочину відрізняються між собою і моментом за­кінчення злочинного діяння. Воно може бути закінчено винним, але його вчинення може і не вдатися і тому припинитися на попередніх стадіях (готування до злочину або замаху на злочин). Якщо злочин за­кінчений, він поглинає попередні етапи (стадії) вчинення, вони не ма­ють самостійного значення і не впливають на кваліфікацію. Проте ці стадії мають самостійне юридичне значення, коли злочин незакінчений з причин, які не залежали від волі винного. У цих випадках його діяння кваліфікуються відповідно як готування до злочину чи замах на злочин.

Кримінальне законодавство (ст. 13 КК) вирізняє три стадії злочину: готування до злочину; замах на злочин; закінчений злочин.

Злочин слід вважати закінченим, якщо діяння містить усі ознаки складу злочину, передбаченого відповідною нормою Особливої части­ни кримінального законодавства, на здійснення якого був направлений умисел винного (ч. 1 ст. 13 КК).

З визначення закінченого злочину (ч. 1 ст. 13 КК) випливає, що не­закінчений злочин — це умисне, суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), яке не містить усіх ознак злочину, передбаченого від­повідною статтею Особливої частини КК у зв'язку з тим, що злочин не був доведений до кінця з причин, не залежних від волі винного. Неза-кінченим злочином є готування до злочину та замах на злочин (ч. 2 ст. 13 КК).

У юридичній літературі незакінчений злочин називають: попере­дньою злочинною діяльністю або розпочатим, чи незавершеним злочи­ном, невдалою діяльністю у вчиненні злочину.

При незакінченому злочині умисел винного залишається повністю не реалізованим, об'єктивна сторона не розвинутою, шкода об'єкту не завдається. У закінченому ж злочині умисел реалізується повністю, об'єктивна сторона виконується, об'єкту завдається шкода.

Незакінчений злочин (готування до злочину і замах на злочин) — це не здійснена можливість завдання шкоди об'єкту посягання. Зло­чинна діяльність припиняється у зв'язку з обставинами, що виникли всупереч волі і бажанню суб'єкта.

У закінченому злочині існує єдність об'єктивної і суб'єктивної сто­рін. Тут винний повною мірою реалізував умисел, завершив злочин, виконав усі діяння (дії чи бездіяльність), які складають об'єктивну сторону складу злочину, спричинив шкоду об'єкту. Закінчені злочини сформульовані в диспозиціях Особливої частини КК. Момент закін­чення злочину є різним залежно від конструкції складу злочину, від опису ознак злочинного діяння в законі. За моментом закінчення зло­чини поділяються на три види: злочини з матеріальним складом; зло­чини з формальним складом; злочини з усіченим складом.

Готуванням до злочину визнається підшукання або пристосуван­ня засобів чи знарядь, підшукування співучасників, або змова на вчи­нення злочину, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення злочину.

Замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення зло­чину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини кримі­нального кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.

Вимоги до кваліфікації попередньої злочинної діяльності:

для кваліфікації скоєного як готування до злочину чи замаху на зло­чин слід встановити наявність усіх ознак складу відповідного закінче­ного злочину з врахуванням незавершеності об'єктивної сторони;

попередня злочинна діяльність кваліфікується за тією самою стат­тею Особливої частини, що й відповідний закінчений злочин; 3) фор­мула кваліфікації попередньої злочинної діяльності повинна включати посилання на ч. 1 ст. 14 чи ч. 2(3) 15 КК й норму Особливої частини КК. 4) якщо особа вчиняє замах на злочин шляхом бездіяльності то при кваліфікації необхідно посилатися на ч. 1 ст. 15 КК і статтю Особ­ливої частини КК, яка передбачає відповідальність за закінчений зло­чин, на який особа вчиняє замах. Це пов'язано з тим, що ч. 2 і ч. 3 ст. 15 КК передбачає лише замах у вигляді дії і тому неможлива квалі­фікація з посиланням на ці частини при злочинній бездіяльності.

У нормах як Загальної, так і Особливої частини КК усі криміналь­но-правові поняття (вина, співучасть, ознаки конкретних злочинів) сконструйовані стосовно закінченого злочину. Тому закінчений злочин кваліфікується лише за статтею Особливої частини КК.

Відповідно до ч. 2 ст. 68 КК України, готування впливає на призна­чення покарання: за вчинення готування до злочину строк або розмір покарання не може перевищувати половини максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК України. Якщо диспозицією статті (диспозицією частини статті) Особливої частини КК передбачено відповідальність за готування на злочин, покарання за такі діяння призначається без урахування ч. 2 ст. 68 КК.

Відповідно до ч. 3 ст. 68 КК України, замах впливає на призначен­ня покарання: за вчинення замаху на злочин строк або розмір покаран­ня не може перевищувати двох третин максимального строку або роз­міру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК України. Коли диспозицією статті (диспозицією частини статті) Особливої частини КК передбачено відповідальність за замах на злочин, покарання за такі діяння призначається без урахування ч. 3 ст. 68 КК.

Правила частин 2 і 3 статті 68 КК не можуть бути застосовані при призначенні покарання особі, яка у віці 18 і більше років вчинила зло­чин, за який передбачено найбільш суворий вид покарання — довічне позбавлення волі, оскільки цей вид покарання є таким, що виключає можливість визначення його половини чи двох третин. Однак до осіб, які вчинили готування до такого злочину або вчинення замаху на зло­чин у віці до 18 років, і до осіб у віці понад 65 років, а також до жінок, що були у стані вагітності під час вчинення злочину або на момент по-становлення вироку, і яким не може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі, мають застосовуватися вимоги частин 2 і 3 статті 68 КК, виходячи з максимального покарання позбавлення волі на певний строк» (п. 6-1 Постанови Пленуму Верховного Суду Украї­ни від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» зі змінами внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 8»).