Білет № 9 1. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі. Конституційні положення щодо дії закону про кримінальну відпо­відальність у часі.

Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі — це

можливість застосування кримінального закону залежно від часу вчи­нення злочину. Згідно з ч. 2 ст. 4 КК злочинність і караність діяння а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються зако­ном про кримінальну відповідальність, який діяв на час вчинення цьо­го діяння.

Порядок набрання чинності законом про кримінальну відповідаль­ність визначено у ст. 94 Конституції України. Відповідно до цієї статті, закон підписує Голова Верховної Ради і невідкладно направляє його Президентові України. Президент України протягом п'ятнадцяти днів після отримання закону підписує та офіційно оприлюднює його. У цей же термін Президент України може скористатися правом вето і повер­нути закон з умотивованими і сформульованими пропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду. Якщо за повторного розгляду закон буде прийнятий Верховною Радою України не менш як двома третинами від її конституційного складу, Президент України зо­бов'язаний його підписати та офіційно оприлюднити протягом десяти днів.

Офіційне оприлюднення закону про кримінальну відповідальність є опублікування його в газетах «Голос України» й «Урядовий кур'єр», а також у журналах «Відомості Верховної Ради України», «Офіційний ві­сник України» та «Офіційний вісник Президента України». Днем опри­люднення закону про кримінальну відповідальність є дата першого опу­блікування його в будь-якому з названих видань (Указ Президента України 10 червня 1997 року № 503/97 «Про порядок офіційного опри­люднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності»).

Закон про кримінальну відповідальність набирає чинності через 10 днів після дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не перед­бачено законом, але не раніше від дня його опублікування (ч. 1 ст. 4). Зміст цього положення й аналіз опублікованих законів свідчать про те, що новий закон може набрати чинності, по-перше, після 10 днів від дня його офіційного оприлюднення (опублікування); по-друге, від дня оприлюднення закону чи від строку, зазначеного у ньому. Наприклад, новий КК був прийнятий 5 квітня 2001 р., а набрав чинності з 1 верес­ня 2001 р. Закони, в яких вказано день набрання ними чинності, засто­совуються щодо діянь, учинених у цей день.

Припинення чинності закону про кримінальну відповідальність означає, що його норми не можуть застосовуватися до передбачених у ньому діянь.

Підставами припинення чинності законом про кримінальну від­повідальність є:

скасування закону про кримінальну відповідальність;

заміна закону про кримінальну відповідальність іншим законом;

закінчення строку дії, на який закон був виданий. 2. Зараження венеричною хворобою (ст. 133 КК).

Стаття складається з трьох частин, що містять заборонювальні но­рми. Родовим і безпосереднім об'єктом злочину є здоров'я особи.

Об'єктивна сторона злочину (ч. 1 ст. 133 КК) полягає у зараженні однією особою іншої венеричною хворобою.

До венеричних хвороб належать інфекційні захворювання, які пере­даються переважно статевим шляхом і вражають передусім органи се­чостатевої системи (наприклад, сифіліс, гонорея, м'який шанкр, пахо­вий лімфогранулематоз, трихомоніаз тощо). Способи зараження іншої особи венеричною хворобою можуть бути різними (статеві зносини, задоволення статевої пристрасті неприродним способом, поцілунки, порушення правил гігієни у побуті, сім'ї чи на роботі тощо) і не впли­вають на кваліфікацію. Згода потерпілого, наприклад, на статеві зно­сини з особою, хворою на венеричну хворобу, що призвело до зара­ження, не виключає протиправності діяння.

Злочин є закінченим з моменту, коли потерпілий фактично захворів на венеричну хворобу (матеріальний склад).

Суб'єкт злочину спеціальний — фізична осудна особа з 16-річного віку, яка хворіє на венеричну хворобу і знає про її наявність.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом або не­обережністю (злочинною самовпевненістю).

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 133 КК) є: 1) вчинен­ня його особою, раніше судимою за зараження іншої особи венерич­ною хворобою; 2) зараження двох або більше осіб (як одночасно, так і в різний час, одним або різними способами) або неповнолітнього (тоб­то особи, якій на момент вчинення злочину не виповнилося 18 років).

Особливо кваліфікуючою ознакою злочину (ч. 3 ст. 133 КК) є спричинення ним тяжких наслідків (наприклад, смерті людини, втрати будь-якого органа або його функцій, психічної хвороби або іншого розладу здоров'я, поєднаного зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, переривання вагітності або непоправного знівечення обличчя тощо).