2. Катування (ст. 127 КК).

Стаття складається з двох частин, які містять заборонювальні норми. Родовим і безпосереднім об'єктом злочину є здоров'я осо­би. Додаткові обов'язкові безпосередні об'єкти злочину — воля, честь і гідність особи. Катування — це міжнародний злочин, який переслідується на підставі низки Конвенцій ООН і Європейських конвенцій.

Об'єктивна сторона злочину (ч. 1 ст. 127 КК) характеризується: 1) діянням — нанесенням побоїв, мученням або іншими насильницьки­ми діями; 2) наслідками, що виявляються у заподіянні сильного фізич­ного болю, фізичного чи морального страждань; 3) причиновим зв'язком між вказаним діянням і наслідками.

Побої при катуванні — це багаторазове (два та більше разів) за­вдання ударів по тілу потерпілого, що не спричинило тілесних ушко­джень. Мучення (або заподіяння мук) — це дії, пов'язані з тривалим позбавленням людини їжі, пиття чи тепла, з утриманням у шкідливих для здоров'я умовах (наприклад, в умовах, які позбавляють людину будь-якого з її природних почуттів — зору, слуху, просторової або ча­сової орієнтації) тощо. До інших насильницьких дій можуть бути відне­сені погроза зброєю, застосування протигазу чи поліетиленового паке­та для позбавленням можливості дихати, електричного струму, різні посягання на статеву недоторканість особи, дії, характерні для морду­вання, а також інші подібні дії, серед яких найбільш поширеними є підвішування тіла, придушування, обливання холодною водою, наць­ковування собак, тривала ізоляція, вплив на людину постійним і голо­сним звуком, примушування їсти неїстівні речовини, інсценування ам­путації якогось органа чи розстрілу тощо. Такі дії супроводжуються стресом, почуттям жаху чи неспокою та здатні принизити особу, зла­мати її морально.

Якщо вказані дії були поєднані з позбавленням людини волі, зґвал­туванням, насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприро­дним способом, то вчинене потрібно кваліфікувати за сукупністю зло­чинів, передбачених статтями 127 і, відповідно, 146, 152, 153 КК. Завдання побоїв і мордування під час катування повністю охоплюється ст. 127 КК. Разом з тим, катування слід відмежовувати від злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 (перевищення влади або службових повно­важень, якщо воно супроводжувалося насильством, застосуванням зброї або болісними і такими, що ображають особисту гідність потер­пілого, діями) та ч. 2 ст. 373 (примушування давати показання, поєд­нані із застосуванням насильства або із знущанням над особою) КК.

Злочин є закінченим із моменту, коли потерпілому заподіяно силь­ного фізичного болю, фізичного чи морального страждань.

Суб'єкт злочину — загальний.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. При катуванні спеціальною метою насильницьких дій є примусити по­терпілого чи іншу особу вчинити дії, що суперечать їх волі, у тому чи­слі отримати від нього або іншої особи відомості чи визнання, або по­карати його чи іншу особу за дії, скоєні ним або іншою особою чи у скоєнні яких він або інша особа підозрюється, а також залякування чи дискримінація його або інших осіб. Саме за метою цей злочин відме­жовується від мордування (ч. 2 ст. 126 КК). Катування, вчинене для доведення особи до самогубства, слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених статтями 120 і 127 КК.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 127 КК) є вчинення його: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб; 3) з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості.