Білет № 81 1. Помилування. Положення про порядок здійснення помилу­вання (затверджене Указом Президента України від 16 вересня 2010 року № 902/2010).

Виходячи із принципу гуманізації суспільних відносин, КУ (п. 27 ч. 1 ст. 106), а за нею ст. 87 КК зазначають, що Президент України здійснює помилування стосовно індивідуально визначеної особи.

Помилування — акт глави держави, за яким певна особа повністю або частково звільняється від покарання чи повністю від кримінальної відповідальності, чи до неї застосовується більш м'яке покарання. По­рядок здійснення помилування встановлений Указом Президента України від 16 вересня 2010 року № 902/2010 в Положенні про поря­док здійснення помилування.

Помилування засуджених здійснюється (згідно п. 2 положення) як:

заміна довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менший за двадцять п'ять років (ч. 2 ст. 87 КК);

повне або часткове звільнення від відбування як основного, так і додаткового покарань;

заміна покарання чи його невідбутої частини більш м'яким пока­ранням.

Хоча в КК помилування розглядається і як вид звільнення від кримі­нальної відповідальності. Так, згідно зі ст. 44 КК в результаті помилуван­ня особа може бути також звільнена від кримінальної відповідальності.

Це пояснюється тим, що нове положення, мабуть, забулися привес­ти у відповідність з кримінальним законодавством і повторили ті самі положення, які були передбачені у Положенні про здійснення помилу­вання 2000, 2005 рр. Тож вважаємо, що КК має перевагу над указом і слід привести у відповідність з ним цей нормативний акт.

Помилування відбувається стосовно індивідуально визначеної осо­би, зазначеної в акті про помилування.

Помилування не залежить ні від ступеня суспільної небезпечності особи засудженого, ні від тяжкості вчиненого ним злочину.

Згідно з п. 3 Положення, право на клопотання про помилування має особа:

—        засуджена судом України і відбуває покарання в Україні;

—        засуджена судом іноземної держави і передана для відбування покарання в Україну без умови про незастосування помилування, ви­рок суду щодо якої приведено у відповідність із законодавством України;

— засуджена в Україні і передана для відбування покарання інозе­мній державі, якщо ця держава погодилася визнати і виконати прийня­те в Україні рішення про помилування.

Клопотання про помилування може бути подано після набрання вироком законної сили. а при розгляді справи в касаційному поряд­ку — після прийняття рішення відповідним судом.

У разі засудження особи до довічного позбавлення волі клопотання про помилування її може бути подано після відбування нею не менш як двадцяти років призначеного покарання.

Клопотання про помилування особою, засудженою судом України, яка відбуває покарання в Україні, або засудженою судом іноземної держави і переданою для відбування покарання в Україну без умови про незастосування помилування, подається через адміністрацію уста­нови виконання покарань або іншого органу, що здійснює виконання кримінальних покарань. Адміністрація в установленому порядку ре­єструє клопотання і протягом п'ятнадцяти днів з дня подання направ­ляє його до Адміністрації Президента України разом із копіями виро­ку, ухвали і постанови суду, докладною характеристикою про поведінку особи і ставлення її до праці із викладеною письмово дум­кою адміністрації і, як правило, спостережної комісії або служби у справах неповнолітніх про доцільність помилування, а також іншими документами і даними, що мають значення для розгляду питання про застосування помилування. Підготовку матеріалів до розгляду клопо­тання про помилування та повідомлення заявника про результати тако­го розгляду здійснює Управління з питань помилування Адміністрації Президента України (далі — Управління).

Згідно з п. 9 Положення, під час розгляду клопотань про помилу­вання береться до уваги: ступінь тяжкості вчиненого злочину, строк відбутого покарання, особа засудженого, щире каяття, активне спри­яння розкриттю злочину, поведінка і ставлення особи до праці до засу­дження та в установах й інших органах виконання покарань, стан від­шкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди та інші обставини; думка адміністрації установи виконання покарань або ін­шого органу, який виконує покарання, спостережної комісії, служби у справах неповнолітніх, місцевого органу виконавчої влади, органу мі­сцевого самоврядування, громадських організацій, трудових колекти­вів тощо про доцільність помилування.

Особа, яку раніше було неодноразово (два і більше разів) засудже­но за вчинення умисних злочинів або до якої раніше застосовувались помилування, амністія, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, заміна невідбутої частини покарання більш м'яким, звіль­нення від відбування покарання з випробуванням, якщо вона до пога­шення чи зняття судимості знову вчинила умисний злочин, може бути помилувана лише у виняткових випадках (п. 5 Положення).

Клопотання про помилування засуджених, які не стали на шлях ви­правлення, або не відбули половини призначеного їм строку покаран­ня, а також клопотання осіб, засуджених за тяжкі та особливо тяжкі злочини, можуть бути задоволені лише за наявності обставин, що по­требують особливо гуманного ставлення.

У разі відхилення Комісією клопотання про помилування повто­рне клопотання щодо особи, засудженої до довічного позбавлення волі, за відсутності нових обставин, що заслуговують на увагу, може бути внесено на розгляд Комісії не раніш як через п'ять років, а щодо інших засуджених — не раніш як через рік із часу відхилення попе­реднього клопотання. Повторне клопотання, що надійшло до закін­чення цих строків, повертається заявникові з відповідним роз'яс­ненням.

На відміну від амністії, акт помилування не розрахований на не-визначену кількість випадків використання та є персоніфікованим ак­том одноразового застосування права стосовно конкретної особи чи групи індивідуально зазначених в указі Президента України осіб.

Амністія оголошується законом України стосовно певних категорій осіб, зазвичай, не частіше від одного разу протягом календарного року. Тож відмінність полягає в суб'єкті юрисдикції, характері нормативно­го акта, який регламентує амністію та помилування, в періодичності їх прийняття та кількості осіб, на яких поширюється їхня дія.