2. Порушення статутних правил взаємовідносин між військово­службовцями за відсутності відносин підлеглості (ст. 406 КК).

Стаття складається з трьох частин, що містять заборонювальні но­рми. Родовим об'єктом злочину є встановлений законодавством поря­док несення або проходження військової служби. Безпосередній об'єкт злочину — встановлений порядок взаємовідносин між військо­вослужбовцями, які не перебувають у відносинах підлеглості. Додат­ковими факультативними безпосередніми об'єктами злочину є життя і здоров'я людини, інші суспільні цінності. Потерпілий від зло­чину — військовослужбовець, який не перебуває у відносинах підлег­лості з винним.

Об'єктивна сторона злочину полягає у порушенні статутних пра­вил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності між ни­ми відносин підлеглості, що виявилось у: 1) завданні побоїв; 2) вчи­ненні іншого насильства.

Статутні правила відносин між військовослужбовцями — це пра­вила, визначені передусім Статутом внутрішньої служби і Дисциплі­нарним статутом Збройних Сил України, дія яких поширюється на ін­ші військові формування України. Відсутність між військово­службовцями відносин підлеглості означає, що військовослужбовці є рівними за посадами і званнями (рядові та матроси, сержанти та стар­шини, прапорщики та мічмани, офіцери) чи перебувають у відносинах старшинства, які визначаються чи безпосередньо їхнім командиром (начальником), чи військовими званнями (сержант і молодший сер­жант, прапорщик і старший прапорщик, лейтенант і капітан тощо). За­вдання побоїв — це нанесення двох чи кількох ударів, що спричинили потерпілому фізичний біль, але не потягли заподіяння йому тілесних ушкоджень. Інше насильство — це різні види фізичного впливу на по­терпілого, які не є побоями і не пов'язані зі спричиненням тілесних ушкоджень: нанесення ляпасу, поштовх, позбавлення волі, насильни­цьке вчинення сексуальних розбещень, а так само погрози застосуван­ня фізичного насильства, пов'язані з вимогами до потерпілого викону­вати замість винного ті чи інші обов'язки військової служби (наприклад, обов'язки днювального роти чи парку), надати йому осо­бисті послуги (наприклад, випрати білизну, сходити в магазин), пере­дати для споживання чи користування продукти або інші предмети, що належать потерпілому з правом приватної власності або видані у кори­стування тощо.

Злочин є закінченим з моменту завдання побоїв або вчинення ін­шого насильства (матеріальний склад).

Суб'єкт злочину — спеціальний (військовослужбовець, який не перебуває у відносинах підлеглості з потерпілим).

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 406 КК) є порушення вказаних правил: 1) щодо кількох осіб (двох чи більше осіб, які висту­пають як потерпілі, незалежно від того, одночасно чи в різний час що­до них було заподіяне насильство); 2) яке заподіяло легкі чи середньої тяжкості тілесні ушкодження; 3) яке має характер знущання або глум-ління над військовослужбовцем (спричинення фізичних і моральних страждань, вчинення образливих для потерпілого дій, мучення тощо).

Особливо кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 3 ст. 406 КК) є: 1) вчинення його групою осіб; 2) вчинення його із застосуванням зброї; 3) спричинення ним тяжких наслідків (наприклад, спричинення потерпілому тяжкого тілесного ушкодження, його вбивство, самогубс­тво, самовільне залишення потерпілим частини або місця служби чи дезертирство, самоскалічення потерпілого на знак протесту проти на­сильства, знищення чи пошкодження бойової техніки чи іншого війсь­кового майна, що заподіяло значної шкоди державі тощо).

Коли до нестатутних дій, що скоює військовослужбовець, долуча­ється особа, яка є начальником для потерпілого, то начальник у такому випадку не може бути сггіввиконавцем злочину, передбаченого ст. 406 КК. Його дії необхідно кваліфікувати за ст. 424 КК. Така кваліфікація обумовлена тим, що винний посягає на порядок здійснення військови­ми службовими особами службових повноважень. Дії виконавця у цій ситуації не можуть бути кваліфіковані за ч. 3 ст. 406 КК як скоєні у групі, оскільки начальник у цьому випадку не є суб'єктом даного зло­чину і не може бути визнаний його сггіввиконавцем.

Якщо, навпаки, до дій, вчинюваних військовослужбовцем, який не перебуває у відносинах підлеглості з потерпілим, приєднується військовослужбовець, котрий є підлеглим для потерпілого, дій пер­шого кваліфікуються за ст. 406 КК, а дії підлеглого — за ч. 5 ст. 27 і ст. 406 КК.

Коли незаконне насильство щодо начальника розпочалося діями підлеглого, а вже потім до них приєднався військовослужбовець, який не перебуває у відносинах підлеглості з потерпілим, його дії кваліфі­куються за ст. 406 КК, а дії підлеглого — за ст. 405 КК.

У всіх перелічених випадках дії військовослужбовців не можуть бути кваліфіковані за ч. 3 ст. 406 КК як вчинені групою осіб, оскільки начальник і підлеглий не є суб'єктами цього злочину.