2. Непокора (ст. 402 КК).

Стаття складається з трьох частин, що містять заборонювальні но­рми. Родовим об'єктом злочину є встановлений законодавством поря­док несення або проходження військової служби, під яким розуміють врегульовані правовими нормами суспільні відносини, що виникають та існують при проходженні служби різними категоріями військовос­лужбовців в процесі їх службової та бойової діяльності (цей порядок заснований на Конституції України, окремих законах, військових ста­тутах, положеннях військової присяги, наказах міністра оборони України та інших нормативних актах). Безпосередній об'єкт злочи­ну — встановлений порядок виконання у військових формуваннях України наказів, який забезпечує необхідні в умовах військової служби відносини підлеглості та військової честі. Додатковими факультати­вними безпосередніми об'єктами злочину можуть бути власність, довкілля, інші блага.

Об'єктивна сторона злочину (ч. 1 ст. 402 КК) виражається у двох формах: 1) відкрита відмова виконати наказ начальника; 2) інше умис­не невиконання наказу.

Під наказом розуміється одна із форм реалізації владних функцій, організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов'я­зків військової службової особи, змістом якої є пряма, обов'язкова для виконання вимога начальника про вчинення або невчинення підлеглим (групою підлеглих) певних дій по службі (в контексті ст. 402 КК під наказом розуміється також пряма вимога у вигляді розпорядження, вказівки, команди тощо). Наказ завжди має бути конкретним, а тому не можна розглядати як невиконання наказу невиконання військовослуж­бовцем загальних вимог служби, які містяться в статутах, порадниках, інструкціях тощо. Крім того, наказ має бути законним і виданим тільки в межах компетенції відповідної службової особи, а наказ з фінансо­вих, матеріально-технічних та кадрових питань, — крім того, у пись­мовій формі (за невиконання наказу начальника, якщо цей наказ був незаконним, підлеглий не несе відповідальності за ст. 402 КК).

До військових начальників слід відносити військовослужбовців, які для виконання певних завдань мають у своєму розпорядженні підлег­лих, наділені правом віддавати останнім накази, розпорядження та ін­ші обов'язкові для виконання вимоги і застосовувати щодо них дисци­плінарну владу (зокрема, начальники за службовим положенням (посадою), тобто військовослужбовці, котрим доручено постійно чи тимчасово керувати службовою діяльністю інших військовослужбов­ців або робітників та службовців (підлеглих); начальники за військо­вим званням).

Відкрита відмова виконати наказ начальника — це найбільш зу­хвала форма непокори — передбачає наявність заяви (усної чи пись­мової) підлеглого про його небажання виконувати наказ, або інше де­монстративне його невиконання, яке може супроводжуватись будь-якими репліками чи здійснюватися мовчки. Від непокори слід відріз­няти випадки суперечки, коли підлеглий вступає в обговорення наказу, виявляючи своє незадоволення у зв'язку з його отриманням, але вреш­ті-решт наказ виконує.

Інше умисне невиконання наказу полягає у тому, що підлеглим на­каз начебто приймається до виконання, але насправді не виконується. Невиконання наказу може полягати: а) у діях, вчиняти які наказ прямо забороняв; б) невиконанні дій, які мали бути виконані згідно з нака­зом; в) у виконанні таких дій з порушенням встановлених наказом строків та інших обов'язкових умов їх виконання.

Злочин є закінченим, залежно від форми її вчинення, з моменту відмови виконати наказ начальника або з моменту його фактичного невиконання.

Суб'єкт злочину — спеціальний. Це військовослужбовець (війсь­ковозобов'язаний під час проходження зборів), підлеглий щодо нача­льника, який віддав наказ.

Суб'єктивна сторона злочину у першій його формі характеризу­ється прямим умислом, а в другій — прямим або непрямим умислом.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 402 КК) є: 1) вчинен­ня його групою осіб; 2) спричинення ним тяжких наслідків (це оціноч­на категорія, під якою слід розуміти, приміром, зрив виконання бойо­вого завдання, спричинення значної матеріальної шкоди тощо).

Особливо кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 3 ст. 402 КК) є вчинення його: 1) в умовах воєнного часу; 2) в бойовій обстановці.

Воєнний час — це особливий період, що має місце в Україні або в її окремих місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небез­пеки державній незалежності України, й територіальній цілісності. Бо­йова обстановка — це певний стан військових з'єднань, частин (кора­блів) та (або) підрозділів, за яким вони ведуть погоджені дії з метою знешкодження (розгрому) військового супротивника, оволодіння важ­ливими районами (рубежами) або утримання їх і виконання інших так­тичних завдань (ця обстановка може мати місце при ліквідації прикор­донних конфліктів, при порушенні недоторканності повітряного чи морського простору України, під час загальновійськового, танкового, протиповітряного, повітряного і морського, а також наступального й оборонного бою, бою у місті, в оточенні, відбиття висадки морського десанту тощо).