Білет № 78 1. Звільнення від відбування покарання з випробуванням. Умови та правові наслідки звільнення від відбування покарання з випробуванням. Постанова Пленуму Верховного Суду України від

24 жовтня 2003 р. № 7 «Про практику призначення судами кримі­нального покарання».

Звільнення від відбування покарання з випробуванням засто­совується судом до особи, якій призначено покарання у вигляді випра­вних робіт або службового обмеження для військовослужбовців, або обмеження волі, або позбавлення волі на строк не більше п'яти років (ч. 1 ст. 75 КК).

Неповнолітній може бути звільнений від відбування покарання з випробуванням лише в разі засудження його до арешту чи до позбав­лення волі (ч. 2 ст. 104 КК).

При цьому враховується тяжкість злочину, особа винного та інші обставини справи, які свідчать про можливість виправлення засудже­ного без відбування покарання.

У цьому разі суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного судом іспи­тового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного до трьох років (ч. 3 ст. 75 КК), а неповнолітньому — від одного до двох років (ч. 3 ст. 104 КК). Цей строк обчислюється з дня постановлення вироку незалежно від того, судом якої інстанції застосовано ст. 75 КК.

У разі звільнення від відбування покарання з випробуванням мо­жуть бути призначені додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або провадити певну діяльність та позба­влення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфіка­ційного класу.

У разі звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може покласти на засудженого такі обов'язки: 1) попросити публічно або в іншій формі пробачення у потерпілого; 2) не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; 3) повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання; 4) пері­одично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої си­стеми; 5) пройти курс лікування від алкоголізму, наркоманії або захво­рювання, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб.

Згідно п. 9 постанови перелік цих обов'язків є вичерпним і розшире­ному тлумаченню не підлягає. Поклавши на засудженого обов'язок, пе­редбачений п. 4 ч. 1 ст. 76 КК, суд повинен зазначити, як часто той має з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.

Правові наслідки звільнення від відбування покарання з ви­пробуванням (ст. 78 КК) визначаються поведінкою засудженого про­тягом іспитового строку. Ці наслідки можуть бути як сприятливими, так і несприятливими. Сприятливі: звільнення за рішенням суду від відбування призначеного винному покарання; погашення у зв'язку з цим судимості; несприятливі: направлення засудженого для реально­го відбування призначеного покарання; призначення покарання за пра­вилами, встановленими у статтях 71 і 72 КК.

Згідно п. 9 постанови, відповідно до ч. 2 ст. 75, ч. 3 ст. 78 КК вчи­нення протягом іспитового строку нового злочину є підставою для на­правлення засудженого для відбування призначеного покарання, тому Пленум ВСУ рекомендував судам не застосовувати повторно до таких осіб звільнення від відбування покарання з випробуванням під час роз­гляду справи про новий злочин.

Звільнення від відбування покарання з випробуванням вагіт­них жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років. Це спеціа­льний вид звільнення від відбування покарання з випробуванням, пе­редбачений ст. 79 КК. Він має свої особливості. Таке звільнення застосовується лише відносно вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років. Звільнення можливе щодо жінок, які засуджені до обмеження волі або позбавлення волі, за винятком тих, кому позбав­лення волі призначено на строк більше п'яти років за тяжкі та особли­во тяжкі злочини. Серед умов, що створюють підставу такого звіль­нення, на перший план виступає вагітність засудженої або наявність у неї дітей віком до семи років. Тривалість іспитового строку визнача­ється в межах строку, на який жінка відповідно до закону (ст. 179 КЗпП) може бути звільнена від роботи у зв'язку з вагітністю, пологами і доглядом за дитиною до досягнення нею 7-річного віку.