2. Приховування злочину (ст. 396 КК).

Стаття складається з двох частин, перша з яких містить забороню-вальну норму, а друга — заохочувальну. Родовим об'єктом злочину є суспільні відносини, що забезпечують здійснення правосуддя у держа­ві. Безпосередній об'єкт злочину — інтереси правосуддя в частині за­безпечення своєчасного виявлення, припинення та розкриття злочинів.

Об'єктивна сторона злочину (ч. 1 ст. 396 КК) полягає у заздале­гідь не обіцяному приховуванні тяжкого чи особливо тяжкого злочину.

Таке приховування передбачає приховування злочинця, слідів зло­чину, засобів та знарядь вчинення злочину, факту придбання, отри­мання, зберігання чи збуту майна, одержаного в результаті його вчи­нення, легалізації (відмивання) доходів (грошових коштів та іншого майна), одержаних злочинним шляхом. Способами приховування мо­жуть, зокрема, бути: надання злочинцю сховища, транспортних засо­бів, знищення слідів злочину, перенесення знарядь злочину в інше мі­сце, зміна зовнішнього вигляду злочинця, забезпечення злочинця підробленими документами.

Якщо спосіб приховування сам по собі є злочинним, він потребує самостійної кримінально-правової оцінки. Якщо винний задля прихо­вування злочину вчинив убивство, то його дії слід кваліфікувати тіль­ки за п. 9 ч. 2 ст. 115 КК. Якщо особа з метою приховати злочин вчи­няє завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину або дає завідомо неправдиве показання, її дії кваліфікуються, відповідно, за статтями 383 або 384 КК.

Склад цього злочину утворює приховування лише тяжкого або особливо тяжкого злочину (їх поняття дається у ст. 12 КК).

Злочин є закінченим з моменту вчинення дій, що спрямовані на при­ховування тяжкого чи особливо тяжкого злочину (формальний склад).

Суб'єкт злочину — загальний (фізична осудна особа, якій випов­нилось 16 років).

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. При цьому особа не обов'язково повинна знати, що приховує саме тя­жкий чи особливо тяжкий злочин, — вона повинна усвідомлювати фа­ктичні обставини вчиненого діяння, яке за законом визнається тяжким чи особливо тяжким злочином.

У ч. 2 ст. 396 КК передбачається спеціальний вид звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка вчинила заздалегідь не обі­цяне приховування злочину. Згідно цієї норми не підлягають кримі­нальній відповідальності за заздалегідь не обіцяне приховування злочину члени сім'ї чи близькі родичі особи, яка вчинила злочин, коло яких визначається законом. Членами сім'ї особи, яка вчинила злочин, є особи, які спільно проживають і ведуть спільне господарство (до них, крім близьких родичів, можуть належати й особи, які перебувають на вихованні чи утриманні потерпілого). До числа близьких родичів на­лежать: батьки, дружина (чоловік), діти, рідні брати і сестри, дід, баба, онуки.