Білет № 77 1. Поняття, підстави й види звільнення від кримінального по­карання та його відбування

Звільнення від покарання та його відбування — це передбачені законом про кримінальну відповідальність обставини незастосування судом до особи, що вчинила злочин, покарання чи припинення його подальшого відбування.

За наявності визначених у КК підстав винна у вчиненні злочину особа може бути повністю або частково звільнена від покарання за вчинене.

В аналізованому інституті кримінального права найбільшою мірою відобразилися принципи гуманізму й економії заходів кримінального впливу, покладені в основу нової політики держави загалом і криміна­льного права зокрема. На відміну від звільнення від кримінальної від­повідальності звільнення від покарання застосовується тільки до вже засуджених осіб. Звільнення від покарання здійснюється тільки судом.

Звільнення від покарання можливе лише в тих випадках, коли його мета може бути досягнута без реального відбування покарання (зага­лом або його частини) чи коли її досягнення надалі стає неможливим і безцільним (важка хвороба засудженого) або недоцільним (давність виконання обвинувального вироку). Звільнення від покарання аж ніяк не підриває принципу невідворотності покарання. Безперечно, якщо покарання недоцільне, воно неспроможне досягти мети, що стоїть пе­ред ним.

Кримінальний кодекс передбачає різні види звільнення від пока­рання, їх найчастіше об'єднують у дві групи: звільнення безумовне та звільнення умовне.

При безумовному звільненні перед особою не ставляться якісь вимоги у зв'язку з її звільненням. Умовне ж звільнення пов'язане з пред'явленням особі визначених законом вимог, які вона має виконати протягом певного іспитового строку, їх порушення тягне за собою ска­сування застосованого судом звільнення від покарання.

До умовного звільнення від покарання належать: звільнення від відбування покарання з випробуванням (статті 75-79 КК), умовно-дострокове звільнення від відбування покарання (ст. 81 КК), звільнен­ня від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (ст. 83 КК). До безумовних — звільнення від по­карання згідно з ч. 4 ст. 74 і ст. 49 КК, звільнення у зв'язку із закінчен­ням строків давності виконання обвинувального вироку (ст. 80 КК), заміна невідбутої частини покарання більш м'яким (ст. 82 КК), звіль­нення від покарання за хворобою (ст. 84 КК).

Особливим видом звільнення від покарання є звільнення від пока­рання в разі прийняття нового закону, що виключає чи пом'якшує при­значене особі покарання (частини 2, 3 ст. 74). Конституція України (ч. 1 ст. 58) та КК (ст. 5) встановлюють принцип, згідно з яким, закони й інші нормативно-правові акти мають зворотну дію, якщо вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Дія такого закону поширюється з моменту набрання ним чинності також на діяння, вчинені до його ви­дання, зокрема й на осіб, які відбувають або вже відбули покарання, але мають судимість. Якщо новий закон пом'якшує караність діяння, за яке засуджений відбуває покарання, призначена йому міра покарання, що перевищує санкцію знову виданого закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленого цим законом.

Амністія та помилування найчастіше мають безумовний характер, хоча можуть бути (особливо амністія) й умовними.