2. Види умисного вбивства за пом'якшуючих обставин (статті 116-118 КК).

До привілейованих видів умисного вбивства, тобто умисних вбивств, вчинених за пом'якшуючих обставин, належать: 1) умисне вбивство, вчинене у стані сильного душевного хвилювання (ст. 116 КК); 2) умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини (ст. 117 КК); 3) умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця (ст. 118 КК).

Цим видам умисних вбивств властиві загальні ознаки умисного вбивства (див. ст. 115 КК), проте кожний з них має свою відповідну спе­цифіку, яка розкривається в кримінально-правових нормах і постанові Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 р. № 2 «Про судо­ву практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи».

Умисне вбивство, вчинене у стані сильного душевного хвилю­вання (ст. 116 КК). Цей вид умисного вбивства характеризується про­явом не лише умислу, а й особливого емоційного стану винного — йо­го сильним душевним хвилюванням (фізіологічним афектом), тобто короткочасною інтенсивною емоцією, яка значною мірою знижувала здатність особи усвідомлювати свої дії або керувати ними. Від фізіо­логічного афекту слід відрізняти афект патологічний, що виключає осудність суб'єкта.

Необхідною умовою кваліфікації дій винного за ст. 116 є сильне ду­шевне хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного на­сильства, систематичного знущання чи тяжкої образи з боку потерпіло­го. Насильство може бути як фізичним (заподіяння тілесних ушкоджень або побоїв, незаконне позбавлення волі тощо), так і психічним (напри­клад, погроза завдати фізичної, моральної чи майнової шкоди). Проти­законність насильства означає, що потерпілий не мав згідно із законом права за таких обставин застосовувати таке насильство.

Систематичне знущання — це особливо цинічне глузування, три­вале кепкування над особою, образа дією, словом чи жестом, які ма­ють багаторазовий (три і більше епізодів) характер (приміром, постійні цькування чи глум над потерпілим, безжалісне або грубе поводження з ним, цілеспрямоване висміювання певних вад особи та ін.). До тяжкої образи слід відносити явно непристойну поведінку потерпілого, що особливо принижує гідність чи ганьбить честь винного або близьких йому осіб (скажімо, публічні цинічні зневажливі вислови, нецензурна лайка, плювання в обличчя, зривання одягу з оголенням інтимних час­тин тіла тощо).

Склад злочину, передбаченого ст. 116 КК, має місце лише у випад­ку, якщо умисел на вбивство виник раптово у стані фізіологічного афекту, і був виконаний, коли винний ще перебував у такому стані. Якщо вбивство вчинене після того, коли стан сильного душевного хвилювання минув, дії винного слід кваліфікувати за ст. 115 КК. Про­типравна поведінка потерпілого в такому разі може бути визнана об­ставиною, яка пом'якшує покарання.

Умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини (ст. 117 КК). Таке умисне вбивство вчиняється тільки матір'ю щодо своєї вла­сної новонародженої дитини, якщо це відбувається під час пологів або одразу ж після них. Протягом певного нетривалого проміжку часу особливий психічний і фізичний стан жінки послаблює її здатність ке­рувати своїми діями. Вчинення цих дій через деякий час після пологів слід кваліфікувати за п. 2 ч. 2 ст. 115 КК як умисне вбивство малоліт­ньої дитини, оскільки новонароджена дитина саме і є такою.

Співучасники у вбивстві матір'ю своєї новонародженої дитини не­суть кримінальну відповідальність за статтями 27 і 115 КК. Обставини, що пом'якшують відповідальність матері, на співучасників не поши­рюються.

Умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця

(ст. 118). Відповідальність за цей злочин настає лише за умови, що здійснений винним захист явно не відповідав небезпечності посягання чи обстановці, яка склалася. Обов'язковою умовою кваліфікації вбивс­тва за ст. 118 КК є перебування винного при вчиненні цього діяння у стані необхідної оборони, уявної оборони або в умовах необхідності затримання злочинця. Якщо буде встановлено, що винний не перебу­вав у такій обстановці, вчинене ним за наявності підстав слід кваліфі­кувати за ст. 115 КК.

При перевищенні меж необхідної оборони винний діє з мотивів за­хисту від суспільно небезпечного посягання охоронюваних законом прав і інтересів. У разі перевищення заходів, необхідних для затри­мання злочинця, домінуючим є певне спрямування дій винного — він переслідує мету затримати особу, яка вчинила злочин, і доставити її відповідним органам влади.