2. Примушування давати показання (ст. 373 КК).

Стаття складається з двох частин, що містять заборонювальні нор­ми. Родовим об'єктом злочину є суспільні відносини, що забезпечу­ють здійснення правосуддя у державі. Безпосередній об'єкт злочи­ну — правосуддя в частині забезпечення доведеності вини, а також конституційне право людини на те, що її обвинувачення не буде ґрун­туватися на доказах, одержаних незаконним способом. Додатковим факультативним безпосереднім об'єктом злочину є здоров'я, воля, честь і гідність особи. Потерпілий від злочину — особа, що, згідно з КПК, може давати показання при допиті під час дізнання або досудо-вого слідства (підозрюваний, обвинувачений, свідок, потерпілий, екс­перт).

Об'єктивна сторона злочину (ч. 1 ст. 373 КК) характеризується такими обов'язковими ознаками: 1) діянням — примушуванням давати показання при допиті; 2) способом — незаконними діями.

Допит — це слідча дія, яка полягає у взятті показань у певних уча­сників кримінального судочинства і фіксації їх у протоколі допиту

(цим поняттям у даній статті охоплюється також і така слідча дія, як очна ставка). Примушування давати показання під час проведення ін­ших слідчих дій (наприклад, обшуку, виїмки) не утворює складу зло­чину, передбаченого ст. 373 КК. Примушування давати показання — це психічний вплив на особу, яку допитують, з метою отримати потрі­бні для особи, яка провадить допит, показання. Незаконні дії при до­питі — це, наприклад, проведення допиту з погрозою застосування насильства, з використанням шантажу, обману, гіпнозу, з незаконним обмеженням прав потерпілого, його підкупом тощо. Навпаки, багато­разове попередження про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання, правомірне використання тактичних прийомів проведення допиту не містить складу цього злочину.

Злочин є закінченим з моменту вчинення незаконних дій при допи­ті (формальний склад).

Суб'єкт злочину — спеціальний (особа, що проводить дізнання (дізнавач, начальник органу дізнання) або досудове слідство (слідчий, начальник слідчого підрозділу), прокурор).

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 373 КК) є вчинення йо­го, за відсутності ознак катування: 1) із застосуванням до потерпілої особи насильства (наприклад, здійснення фізичного впливу на особу, яку допи­тують, що завдало їй фізичного болю або спричинило тілесні ушкоджен­ня); 2) із знущанням над нею (наприклад, багатогодинні допити, насмі­хання над фізичними вадами потерпілого, образа його релігійних або національних почуттів тощо).

Якщо примушування давати показання поєднується з задумом вико­ристати ці показання і притягти допитуваного до кримінальної відповіда­льності за злочин, який він завідомо не скоював, то такі дії кваліфікуються за сукупністю злочинів, передбачених ст. 327 та 373 КК. Якщо ж резуль­тати примушування давати показання лягли в основу непритягнення зло­чинця до кримінальної відповідальності, дії слідчого або особи, що вела дізнання, слід крім ст. 373 КК кваліфікувати ще за ст. 365 КК.

Насильство як кваліфікуюча ознака примушування може вигляда­ти як умисне населення ударів, побоїв, мордувань, зв'язування на три­валий час, тримання на холоді, позбавлення сну, їжі, води, заподіяння легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень. Якщо наслідком таких дій є смерть потерпілого або спричинення тяжких тілесних ушкоджень, дії злочинця повинні кваліфікуватися за ч. 2 ст. 373 та ст. 115 чи ст. 121 КК.