Білет № 72 1. Обставини, які пом'якшують покарання. Постанова Плену­му Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 «Про прак­тику призначення судами кримінального покарання».

Пом'якшуючі обставини — це встановлені судом різного роду ві­домості, що свідчать про меншу ступінь небезпечності особи винного і вчиненого ним злочину і дають підстави для застосування до нього менш суворого покарання.

Наявність пом'якшуючих обставин свідчить про менший ступінь не­безпечності винного і дає судові підстави призначити йому менш суворе покарання. Пом'якшення покарання може відбуватися в межах одного виду покарання або ж в обранні іншого, більш м'якого виду покарання за альтернативної санкції. За певних умов ці обставини можуть бути підставою для призначення покарання у розмірі, нижчому від найнижчої межі санкції статті Особливої частини КК (ч. 1 ст. 69 КК), для непризна-чення додаткового покарання, якщо воно передбачене санкцією статті як обов'язкове (ч. 2 ст. 69 КК) або як факультативне.

За наявності інших, передбачених законом обставин, пом'якшуючі обставини можуть впливати на вирішення питання про можливість звільнення особи від відбування призначеного покарання з випробу­ванням (ст. 75 КК).

Перелік обставин, які пом'якшують покарання, міститься в ч.1 ст. 66 КК. Передбачені ч. 1 ст. 66 КК пом'якшуючі обставини за своїм змістом характеризують: 1) подію злочину або 2) особу винного.

До них відносять: 1) з'явлення з зізнанням, щире каяття або актив­не сприяння розкриттю злочину. Вирішуючи питання про наявність такої пом'якшуючої обставини, як з'явлення із зізнанням, суди пови­нні перевіряти, чи були подані до органів розслідування, інших держа­вних органів заява або зроблене посадовій особі повідомлення про злочин (у будь-якій формі) добровільними і чи не пов'язано це з тим, що особа була затримана як підозрюваний і, будучи викритою, підтве­рдила свою участь у вчиненні злочину. Якщо у справі, порушеній за фактом вчинення злочину, не встановлено, хто його вчинив, доброві­льні заява або повідомлення особи про вчинене нею мають розгляда­тись як з'явлення із зізнанням. Аналогічно розцінюється заява особи, притягнутої до кримінальної відповідальності, про вчинення нею ін­шого злочину, про який не було відомо органам розслідування.

За сукупності вчинених злочинів з'явлення із зізнанням має врахо­вуватись як обставина, що пом'якшує покарання при призначенні останнього за злочин, у зв'язку з яким зроблено це зізнання; 2) добро­вільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шко­ди; 2-1) надання медичної або іншої допомоги потерпілому безпосере­дньо після вчинення злочину; 3) вчинення злочину неповнолітнім; 4) вчинення злочину жінкою у стані вагітності; 5) вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин; 6) вчинення злочину під впливом погрози, примусу або через матеріа­льну, службову чи іншу залежність; 7) вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними чи аморальними діями потерпілого; 8) вчинення злочину з перевищенням меж крайньої необхідності; 9) виконання спеціального завдання з по­передження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації, поєднане з вчиненням злочину в передбачених КК випадках.

Згідно п. 5 постанови судам треба мати на увазі, що наведений у ч. 1 ст. 66 КК перелік обставин, які пом'якшують покарання, не є ви­черпним. При призначенні покарання суд може визнати пом'якшую­чими й інші обставини, не зазначені в ч. 1 цієї статті (наприклад, вчи­нення злочину внаслідок збігу випадкових обставин чи неправильної поведінки потерпілого, відвернення підсудним шкідливих наслідків злочину, часткове відшкодування шкоди, відшкодування моральної шкоди). Визнання обставини такою, що пом'якшує покарання, має бу­ти вмотивоване у вироку.

Якщо будь-яка з обставин, що пом'якшує покарання, передбачена у статті Особливої частини КК як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні по­карання як таку, що його пом'якшує (ч. 3 ст. 66 КК). Наприклад, у разі кваліфікації дій обвинуваченого за ст. 116 як умисне вбивство, вчине­не в стані сильного душевного хвилювання, суд при призначенні пока­рання не може посилатися на наявність обставини, що пом'якшує по­карання і передбачена в п.7 ч. 1 ст. 66 — вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомір­ними чи аморальними діями потерпілого.