Білет № 70 1. Правова характеристика штрафу. Постанова Пленуму Вер­ховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання».

Штраф — це грошове стягнення, що накладається судом у випад­ках та межах визначених санкцією кримінально-правової норми Особ­ливої частини та тягне судимість особи.

Судам необхідно мати на увазі, що штраф як основне й додаткове покарання призначається у випадках і в межах, установлених санкцією статті (частини статті) Особливої частини КК (п. 14 постанови).

Штраф може бути як основним, так і додатковим видом пока­рання. Як основний він накладається у випадках і межах, встановле­них Особливою частиною Кодексу. В якості додаткового покарання штраф може бути призначений лише тоді, якщо його спеціально пе­редбачено як додаткове покарання у санкції певної статті Особливої частини КК. На даний час чинний КК має лише дві статті, що передба­чають штраф як додаткову міру покарання. Це ч. 1 ст. 144 (насильни­цьке донорство) та ч. 2 ст. 367 (службова недбалість).

Законом передбачені і деякі інші випадки застосування штрафу як міри покарання: суду надане право при наявності певних умов призначити винній особі більш м'яке покарання, що не зазначене сан­кцією Особливої частини Кодексу, за якою ця особа обвинувачується (ст. 69). Таким більш м'яким видом покарання може бути і штраф, ме­жі якого визначаються ст. 53 КК (п. 14 постанови). При цьому законом передбачений розрахунок

а)         один місяць виправних робіт рівноцінний трьом неоподаткову-
ваним мінімумам доходів громадян;

б)         у разі звільнення від відбування основного покарання з випробу-
ванням (ст. 77) суд може призначити особі додаткові покарання, в то-
му числі штраф у межах, передбачених ст. 53 КК;

в)         особам, що відбувають покарання у виді обмеження або позбав-
лення волі, невідбута частина покарання при певних умовах може бути
замінена судом на більш м'яке покарання, яким може бути штраф
(ст. 82) в межах, передбачених ст. 53 КК;

г)         вирішуючи питання про звільнення від відбування покарання у
виді обмеження або позбавлення волі на строк до 5 років вагітних жі-
нок та таких, що мають дітей до 3 років, суд може замінити покарання
більш м'яким, яким може бути і штраф (ч. 4 ст. 83) в загальних межах,
передбачених ст. 53 КК;

д)         більш м'яким покаранням (в тому числі штрафом) може бути
замінений визначений вироком суду вид покарання згідно з амністією
та актом про помилування (ст. 85 та 86 КК).

Штраф визначається не в конкретній сумі гривень, а у вигляді су­ми, яка відповідає певній кількості неоподатковуваного мінімуму до­ходів громадян, офіційно встановленого державою.

Загальний розмір становить від 30 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Можливі винятки, коли розмір штрафу в санкціях норм Особливої частини Кодексу може бути вищим. Законо­давець надав суду можливість самостійно вирішувати в кожній справі розмір штрафу та зазначив критерії такого розсуду: залежно від тяжко­сті вчиненого злочину; з урахуванням майнового стану винного.

Якщо особа, яка засуджена не може сплатити штраф, то суд за­мінює йому штраф покаранням у виді громадських або виправних ро­біт. При цьому вживається розрахунок: десять годин громадських ро­біт за один неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Або один місяць виправних робіт за чотири встановлених законодавством не­оподатковуваних мінімумів доходів громадян, але на строк не більше 2 років. Порядок заміни передбачений ст. 410 КПК України.

Згідно ст. 26 КВК засуджений зобов'язаний сплатити штраф у мі­сячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це відповідний суд шляхом представлення документа про сплату штрафу. У разі несплати засудженим штрафу у місячний строк, його стягнення провадиться примусово. Але існує один виняток, коли з урахуванням майнового стану особи суд може призначити штраф з розстрочкою виплати певними частинами строком до трьох років (ч. 4 ст. 53 КК України — набрала чинності з 1 січня 2009 р.).

Державною виконавчою службою на підставі виконавчого листа, виданого судом, який постановив вирок, з такими особливостями: в постанові про відкриття виконавчого провадження державний викона­вець не встановлює строк для добровільного виконання вироку суду; засуджений звільняється від сплати виконавчого збору.

Якщо засуджений злісно ухиляється від сплати штрафу, то приму­шення до виконання судових рішень забезпечується шляхом притяг­нення до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 389 КК.

Згідно п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 травня 2004 р. № 9 «Про деякі питання застосування судами України адміністративного та кримінального законодавства у зв'язку з набран­ням чинності Законом України від 22 травня 2003 р. «Про податок з до­ходів фізичних осіб,» судам необхідно враховувати, що запровадження Законом податкових соціальних пільг не впливає на розмір покарання й адміністративного стягнення у виді штрафу, якщо він визначений у від­повідних санкціях у неоподатковуваних мінімумах доходів громадян.