2. Провокація хабара (ст. 370 КК).

Стаття складається з двох частин, що містять заборонювальні нор­ми. Родовим об'єктом злочину є суспільні відносини, що забезпечу­ють нормальну діяльність державного і громадського апарату, а також апарату управління підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності. Безпосередній об'єкт злочину — суспільні відносини, що забезпечують нормальну службову діяльність в окремих ланках державного апарату, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, організацій, установ, підприємств незалежно від форми вла­сності, а також авторитет органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ та органі­зацій. Предметом злочину є хабар.

Об'єктивна сторона злочину (ч. 1 ст. 370 КК) полягає у штучному створенні службовою особою обставин та умов, що зумовлюють про­понування або одержання хабара, щоб потім викрити того, хто дав чи взяв хабара.

Провокація хабара є спеціальним видом підбурювання до вчинення злочину а саме, до давання або до одержання хабара. З цього випливає, що закон вказує на дві форми цього злочину: 1) свідоме створення об­становки й умов, що зумовлюють пропонування хабара; 2) свідоме створення обстановки й умов, що зумовлюють одержання хабара. Спо­соби провокації, які провокатор обирає для досягнення своєї мети (приміром, поради, натяки, рекомендації одержати від будь-кого хабар чи дати його кому-небудь тощо), для кваліфікації значення не мають. Злочин може бути вчинено провокатором (службовою особою) особи­сто або через інших службових осіб чи громадян.

Факт давання або одержання хабара у зв'язку з провокацією не ви­ключає відповідальності того, хто дав або одержав хабар. Якщо з ме­тою провокації службова особа організувала давання чи одержання ха­бара, підбуривши до цього того, хто дав чи одержав хабар, або посприявши йому у цьому, її дії слід розцінювати і як співучасть у ха­барництві і додатково кваліфікувати за відповідними частинами статей 27 і 368 або 369 КК.

Правомірні дії, що вживаються для викриття хабарників, не є про­вокацією хабара (приміром, коли особа, в якої вимагається хабар, пе­реда хабарнику незаконну матеріальну винагороду з відома працівни­ків правоохоронних органів). Навпаки, при провокації злочинець сам викликає в інших намір вчинити злочин з метою їх викриття.

Злочин є закінченим з моменту вчинення передбачених протиправ­них дій, незалежно від того, чи було передано або одержано хабар (формальний склад).

Суб'єкт злочину — спеціальний (тільки службова особа).

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Винна особа усвідомлює, що її дії носять провокаційний характер сто­совно іншої особи, яку вона провокує на одержання чи давання хабара, і бажає вчинити такі дії.

Кваліфікуючою ознакою злочину (ч. 2 ст. 370 КК) є вчинення провокації хабара службовою особою правоохоронного органу.