Білет № 69 1. Правова характеристика громадських робіт.

Громадські роботи — покарання, яке в полягає в тому, що особа примусово залучається до суспільно корисних робіт.

У переліку видів покарання (ст. 51 КК) вважаються більш м'яким, ніж виправні роботи, службові обмеження для військовослужбовців, конфіскація майна, обмеження або позбавлення волі.

Змістом цього виду покарання є покладення на засудженого трудо­вого зобов'язання, від кількості, характеру і умов якого він ухилятися не має права.

У ст. 55 КК передбачаються ознаки такого покарання: роботи бе­зоплатні; роботи суспільно-корисні; виконуються засудженим у віль­ний від роботи чи навчання час та не більше як чотири години на день.

Такий вид покарання є лише основним. Строк громадських робіт передбачений у кількості від 60 до 240 годин, що складає 7,5-30 пов­ноцінних восьмигодинних робочих днів, або від 15 до 60 чотирьохго-динних робочих днів.

Місце громадських робіт визначається органами місцевого са­моврядування, на які покладається: відповідальність за додержання правил безпеки проведення робіт; створення певних умов для їх вико­нання; надання можливостей для відбування цього покарання засу­дженим у безпосередній близькості від місця його основної роботи, навчання або місця проживання; контроль за виконанням засудженим доручених робіт, облік проведеної роботи, повідомлення спеціальних органів по виконанню судових рішень в кримінальних справах про хід виконання робіт та поведінку засудженого.

Засуджені до громадських робіт повинні виконувати такі умови:

— додержуватися правил внутрішнього розпорядку організацій, де відбувають покарання;

добросовісно відноситись до трудових обов'язків;

працювати на зазначених для них об'єктах та відробити визна­чений судом строк;

інформувати органи, на яких покладено виконання вироків, про зміну місця проживання та основної роботи тощо.

Не призначаються громадські роботи відносно: інвалідів першої та другої груп; вагітних жінок; осіб, які досягли пенсійного віку; вій­ськовослужбовців строкової служби.

Громадські роботи призначаються судом, якщо вони вказані у від­повідних санкціях статей Особливої частини Кодексу.

Вони можуть також призначатися у разі:

заміни ними штрафу при неможливості його сплати (ст. 53 КК);

призначення більш м'якого покарання, ніж те, що передбачене санкцією відповідної статті (ст. 69 КК);— заміни невідбутої частини покарання у вигляді обмеження або позбавлення волі на більш м'яке (ст. 82 КК);

заміни покарання у вигляді обмеження або позбавлення волі не більше 5 років на більш м'яке жінкам після досягнення дитиною три­річного віку або в разі її смерті (ч. 4 ст. 83);

заміни на більш м'яке покарання на підставі закону про амніс­тію або акта помилування (ст. 85 КК).

Звільнення від відбування громадських робіт можливе лише на під­ставі ст. 84 КК та 85 КК.

Ухилення від відбування громадських робіт тягне за собою притяг­нення до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 389 КК.