Білет № 68 1. Правова характеристика арешту. Постанова Пленуму Верхо­вного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 «Про практику при­значення судами кримінального покарання».

Арешт як вид кримінального покарання передбачений ст. 60 Кри­мінального кодексу України.

За своїм змістом арешт є специфічним видом позбавлення волі на невеликий термін і полягає в триманні засудженого в умовах ізоляції від суспільства. Така ізоляція засудженого поєднується з застосуван­ням до нього обмежень, спеціально передбачених режимом відбування даного покарання, а також із застосуванням заходів виховного харак­теру.

Покарання у виді арешту полягає в триманні засудженого в умовах ізоляції встановлюється на строк від одного до шести місяців.

Арешт не застосовується до осіб віком до шістнадцяти років, вагі­тних жінок та до жінок, які мають дітей віком до семи років.

Згідно п. 15 постанови ПВСУ від 24 жовтня 2003 р. № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», арешт за­стосовується до неповнолітнього, який на момент постановления ви­року досяг 16 років, на строк від 15 до 45 діб (ст. 101 КК).

Відповідно до ст. 15 КВК України особи, засуджені до арешту, від­бувають покарання, як правило, за місцем засудження в арештних до­мах. В арештних домах тримаються повнолітні особи, а також непов­нолітні, яким на момент постановления вироку виповнилося шістнадцять років і які засуджені за злочини невеликої тяжкості.

Порядок і умови виконання покарання у виді арешту регламенту­ються Главою 12 КВК (статті 50-55).

Весь строк покарання засуджені відбувають в одному арештному домі. Переведення засудженого до арешту з одного арештного дому до іншого допускається в разі його хвороби або для забезпечення його безпеки, а також з інших поважних причин, що перешкоджають даль­шому перебуванню засудженого в даному арештному домі.

Засуджені до покарання у виді арешту тримаються в умовах ізоля­ції з роздільним триманням чоловіків, жінок, неповнолітніх та засу­джених, які раніше відбували покарання в місцях позбавлення волі.

На засуджених до арешту поширюються обмеження, встановлені кримінально-виконавчим законодавством для осіб, які відбувають по­карання у виді позбавлення волі.

Засудженим до арешту забороняється:

побачення з родичами та іншими особами, за винятком адвокатів або інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на на­дання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи;

одержання посилок (передач) і бандеролей, за винятком посилок (передач), що містять предмети одягу за сезоном.

Засуджені мають право витрачати на місяць для придбання продук­тів харчування і предметів першої потреби гроші в сумі до сімдесяти відсотків мінімального розміру заробітної плати. Засудженим до арешту надається прогулянка тривалістю до однієї години, а неповнолітнім — до двох годин. За виняткових обставин засудженим до арешту може бу­ти надано право на телефонну розмову з близькими родичами.

Згідно з ч. 2 ст. 60 КК військовослужбовці відбувають арешт на га­уптвахті.

Військовослужбовці, засуджені до арешту, направляються на гауп­твахту для відбування арешту в десятиденний строк після одержання розпорядження суду про виконання вироку.

Порядок і умови відбування арешту засудженими військовослуж­бовцями визначаються КВК України та нормативно-правовими актами Міністерства оборони України. Час відбування арешту до загального строку військової служби і вислуги років для присвоєння чергового військового звання не зараховується, крім таких випадків (за сумлінну поведінку і ставлення до військової служби до засуджених військовос­лужбовців можуть застосовуватися заходи заохочення у виді подяки, дострокового зняття раніше накладеного стягнення чи зарахування ча­су відбування арешту в загальний строк військової служби повністю або частково).

Під час відбування арешту засуджений військовослужбовець не може бути представлений до присвоєння чергового військового зван­ня, призначений на вищу посаду, переведений на нове місце служби, звільнений з військової служби, за винятком випадків визнання його непридатним до військової служби за станом здоров'я.

Засудженим військовослужбовцям під час відбування арешту ви­плачується оклад за військове звання.

За порушення порядку відбування покарання до засуджених війсь­ковослужбовців можуть застосовуватися заходи стягнення у виді дога­ни чи переведення в одиночну камеру на строк до десяти діб.

До осіб, які відбувають арешт, не може застосовуватися звільнення від відбування покарання з випробуванням (ст. 75 КК) та умовно-дострокове звільнення від відбування покарання (ст. 81 КК).

Втеча засудженого до арешту з місця позбавлення волі або з-під варти утворює склад злочину, передбаченого ст. 393 КК України.