2. Перевищення влади або службових повноважень (ст. 365 КК).

Стаття складається з трьох частин, що містять заборонювальні нор­ми. Родовим об'єктом злочину є суспільні відносини, що забезпечують нормальну діяльність державного і громадського апарату, а також апа­рату управління підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності. Безпосередній об'єкт злочину — суспільні відносини, що за­безпечують нормальну службову діяльність в окремих ланках державно­го апарату, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, ор­ганізацій, установ, підприємств незалежно від форми власності, а також авторитет органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ та організацій. Додатковим факультативним безпосереднім об'єктом злочину є охоронювані за­коном блага людини, здоров'я і гідність особи тощо.

Об'єктивна сторона злочину (ч. 1 ст. 365 КК) характеризується трьома обов'язковими ознаками: 1) діянням — перевищенням влади або службових повноважень через вчинення активних дій, які виходять за межі наданих суб'єкту прав чи повноважень; 2) наслідками у вигля­ді істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб; 3) причиновим зв'язком між діянням і наслідками.

Перевищення влади — це випадки, коли службова особа, яка є представником влади, при виконанні своїх функцій виходить за межі наданих їй повноважень або діє при цьому незаконними методами. Перевищення службових повноважень — це дії службової особи, яка не є представником влади, коли при здійсненні наданих їй функцій во­на виходить за межі своїх повноважень або застосовує при цьому неза­конні методи.

Судова практика найбільш характерними випадками перевищення влади або службових повноважень визнає:

а)         вчинення дій, які є компетенцією вищестоящої службової особи
цього відомства чи службової особи іншого відомства;

б)         вчинення дій, виконання яких дозволяється тільки в особливих
випадках, або з особливого дозволу, або з додержанням особливого
порядку, — за відсутності цих умов;

в)         вчинення одноособово дій, які могли бути вчинені лише колегіа-
льно;

г)         вчинення дій, які ніхто не має права виконувати або дозволяти
(абз. 2 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня

2003 р. № 15 «Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень»).

Про поняття істотної шкоди, якщо вона полягає у заподіянні мате­ріальних збитків, див. п. 3 примітки до ст. 364 КК. Істотна шкода, не пов'язана з матеріальними збитками, є оцінним поняттям (див. аналіз ст. 364 КК).

Спеціальні питання кваліфікації та призначення покарань за цей злочин, тлумачення окремих термінів і понять, відмежування його від інших злочинів розкриваються в постанові Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 р. № 15 «Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень».

Злочин є закінченим з моменту заподіяння істотної шкоди охоро­нюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або держав­ним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб (матері­альний склад).

Суб'єкт злочину — спеціальний (службова особа — див. п. 1 при­мітки до ст. 364 КК).

Суб'єктивна сторона злочину характеризується умисною (або змішаною) формою вини. При цьому діяння може бути вчинене лише умисно, а щодо наслідків можлива як умисна, так і необережна форма вини.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 365 КК) є супрово­дження його: 1) насильством (фізичним насильством — незаконним позбавленням волі, заподіянням удару, побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень, вчиненням мордування; психічним насильством — створенням реальної загрози заподіяння фізичного насильства або інших насильницьких дій щодо потерпілого чи його близьких родичів тощо); 2) застосуванням зброї (передбачає не тіль­ки заподіяння нею тілесних ушкоджень або смерті, а й погрозу збро­єю); 3) болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпі­лого, діями (дії, що завдають йому фізичного болю і моральних страждань).

Особливо кваліфікуючою ознакою злочину (ч. 3 ст. 365 КК) є спричинення ним тяжких наслідків. Про поняття тяжких наслідків, якщо вони полягають у заподіянні матеріальних збитків, див. п. 4 при­мітки до ст. 364 КК. Тяжкі наслідки, не пов'язані з матеріальними зби­тками, є оцінним поняттям (див. аналіз ст. 364 КК).