2. Зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 КК). Відмінність від перевищення влади або службових повнова­жень (ст. 365 КК). Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 р. № 15 «Про судову практику в справах про пе­ревищення влади або посадових повноважень».

Стаття складається з трьох частин, які містять заборонювальні но­рми, а також із примітки, що має чотири пункти. Родовим об'єктом злочину є суспільні відносини, що забезпечують нормальну діяльність державного і громадського апарату, а також апарату управління під­приємств, установ, організацій незалежно від форм власності. Безпо­середній об'єкт злочину — суспільні відносини, що забезпечують но­рмальну службову діяльність в окремих ланках державного апарату, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, організацій, установ, підприємств незалежно від форми власності, а також автори­тет органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ та організацій.

Об'єктивна сторона зловживання владою або службовим стано­вищем (ч. 1 ст. 364 КК) має три обов'язкові ознаки: 1) діяння — вико­ристання службовою особою влади чи службового становища всупе­реч інтересам служби, яке полягає у певних діях чи бездіяльності суб'єкта; 2) наслідки у вигляді істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб; 3) причиновий зв'язок між діянням і наслідками.

Зловживання владою — це умисне використання службовою осо­бою, яка здійснює функції представника влади, свого службового ста­новища всупереч інтересам служби. Зловживання службовим стано­вищем — це будь-яке умисне використання службовою особою всупереч інтересам служби своїх прав і можливостей, пов'язаних з її посадою. Словосполучення «всупереч інтересам служби» означає, що службова особа не бажає рахуватися з покладеними на неї законом чи іншим нормативно-правовим актом обов'язками, діє всупереч їм, не звертає уваги на службові інтереси.

Істотна шкода охоронюваним законом правам та інтересам окре­мих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтере­сам юридичних осіб — це як матеріальна шкода, так і шкода нематері­ального характеру. Відповідно до п. 3 прим. до ст. 364 істотною шкодою, якщо вона полягає у заподіянні матеріальних збитків, вважа­ється така шкода, яка в 100 та більше разів перевищує неоподаткову­ваний мінімум доходів громадян. Істотна шкода, якщо вона має не­матеріальний вимір, — це оцінне поняття, яким, зокрема, охоплюється порушення політичних, трудових, житлових та інших прав і свобод людини і громадянина, підрив авторитету і престижу органів держав­ної влади чи органів місцевого самоврядування, порушення громадсь­кого порядку, створення обстановки, що утруднює установі, організа­ції, підприємству здійснення основних функцій тощо.

Злочин є закінченим з моменту заподіяння істотної шкоди охоро­нюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб (матеріальний склад).

Суб'єкт злочину — спеціальний (службова особа). Згідно з п. 1 примітки до ст. 364 КК службовими особами є особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також обі­ймають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи ор­ганізаціях незалежно від форми власності посади, пов'язані з вико­нанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціаль­ним повноваженням. Представники влади — це працівники держав­них органів та їх апарату, які наділені правом у межах своєї компете­нції ставити вимоги, а також постановляти рішення, обов'язкові для виконання юридичними і фізичними особами незалежно від їхньої відомчої належності чи підлеглості (наприклад, народні депутати України, депутати Верховної Ради АРК, депутати місцевих рад, суд­ді, прокурори, слідчі, оперативний склад СБУ, працівники міліції та податкової міліції, інспектори державних інспекцій, лісничі, військо­ві коменданти тощо). Організаційно-розпорядчі обоє 'язки — це обов'язки зі здійснення керівництва галуззю промисловості, трудо­вим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності (наприклад, такі функції виконують керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, держав­них, колективних чи приватних підприємств, установ і організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів, їх заступники, особи, які керують ділянками робіт тощо). Адміністративно-господарські обов'язки — це обов'язки з управління або розпорядження держав­ним, колективним чи приватним майном (установлення порядку його зберігання, переробки, реалізації, забезпечення контролю за цими операціями тощо), які, зокрема, здійснюють начальники планово-господарських, постачальних, фінансових відділів і служб, їхні за­ступники, завідувачі складів, магазинів, підприємств побутового об­слуговування населення, їхні заступники, керівники відділів цих під­приємств, відомчі ревізори та контролери тощо.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується умисною (або змішаною) формою вини та спеціальним мотивом (корисливим моти­вом, іншою особистою заінтересованістю винної особи або її бажан­ням задовольнити ті чи інші інтереси третіх осіб).

Кваліфікуючою ознакою злочину (ч. 2 ст. 364 КК) є спричинен­ня ним тяжких наслідків. Поняття «тяжкі наслідки» відрізняється від поняття «істотна шкода» більшим ступенем суспільної небезпеки і може полягати у матеріальній, фізичній, моральній шкоді тощо. Відповідно до п. 4 прим. до ст. 364 тяжкими наслідками, якщо вони полягають у заподіянні матеріальних збитків, вважаються такі, які у 250 та більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум дохо­дів громадян. Тяжкі наслідки, не пов 'язані з матеріальними збитка­ми, — це оцінне поняття, яким, зокрема, охоплюється: повний розвал діяльності підприємства; катастрофа; масове отруєння людей; смерть однієї чи більше осіб; заподіяння тяжких тілесних ушкоджень одній чи декільком особам; наслідки, які суттєво ускладнюють відносини з іншими державними або міжнародними організаціями та підривають авторитет держави або її окремих органів на міжнародній арені тощо.

Особливо кваліфікуючою ознакою злочину (ч. 3 ст. 364 КК) є вчинення його працівником правоохоронного органу.

Необхідно відмежовувати перевищення влади або службових повноважень від зловживання владою або службовим становищем. В останньому випадку службова особа незаконно, всупереч інтересам служби використовує надані їй законом права і повноваження (ст. 364 КК). Під перевищенням влади або службових повноважень треба ро­зуміти: а) вчинення дій, які є компетенцією вищестоящої службової особи цього відомства чи службової особи іншого відомства; б) вчи­нення дій, виконання яких дозволяється тільки в особливих випадках, або з особливого дозволу, або з додержанням особливого порядку, — за відсутності цих умов; в) вчинення одноособово дій, які могли бути вчинені лише колегіально; г) вчинення дій, які ніхто не має права ви­конувати або дозволяти (п. 5 згаданої Постанови). Відмінність також полягає в мотивах вчинення цих злочинів.