Білет № 64 1. Поняття покарання та його мета за кримінальним правом України. Система покарань та її кримінально-правове значення.

Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держа­ви за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засуд­женого.

Метою покарання є кара, виправлення засуджених, а також запобі­гання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особа­ми. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або прини­зити людську гідність.

Передбачені чинним кримінальним законодавством окремі види покарань утворюють певну систему. Система покарань, установлена ст. 51 КК, і є тією юридичною базою, на якій ґрунтується діяльність судів із застосування покарань. Законодавець, визначаючи систему по­карань, створює цим базу і для побудови санкцій у відповідних статтях Особливої частини КК, де передбачено види і межі покарань за окремі злочини. Система покарань покликана визначати однаковість у право-застосовній діяльності та згідно з цим бути важливим засобом забезпе­чення законності.

Під системою покарань прийнято розуміти встановлений кримі­нальним законом та обов'язковий для суду вичерпний перелік пока­рань, розташованих у певному порядку за ступенем їх суворості.

Система покарань містить такі види покарань: штраф; позбав­лення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікацій­ного класу; позбавлення права обіймати певні посади чи провадити певну діяльність; громадські роботи; виправні роботи; службові обме­ження для військовослужбовців; конфіскація майна; арешт; обмеження волі; тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців; позбавлення волі на певний строк; довічне позбавлення волі (ст. 51 КК). Отже, КК передбачає 12 видів покарань.

Покарання класифікуються за порядком (способом) їх призна­чення; за суб'єктом, до якого застосовується покарання; за можливіс­тю визначення строку покарання та ін. За порядком призначення пока­рань ст. 52 КК підрозділяє всі покарання на три групи: а) основні покарання; б) додаткові покарання; в) покарання, що можуть призна­чатися і як основні, і як додаткові.

Основні покарання — це покарання, що призначаються у виропі лише як самостійні покарання. До основних покарань закон відносить: громадські роботи, виправні роботи, службові обмеження для військо­вослужбовців, арешт, обмеження волі, тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, позбавлення волі на певний строк, довічне позбавлення волі.

Додаткові покарання — це такі покарання, що призначаються лише на додаток до основних покарань і самостійно застосовуватися не можуть. До них ст. 52 КК відносить: конфіскацію майна, позбав­лення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікацій­ного класу. Покарання, що можуть призначатись і як основні, і як до­даткові — це позбавлення права обіймати певні посади або провадити певну діяльність і штраф.