2. Погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу (ст. 345 КК).

Стаття складається з чотирьох частин, які містять заборонювальні норми. Родовим об'єктом злочину є авторитет органів державної вла­ди, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян. Безпо­середній об'єкт злочину — суспільні відносини, що забезпечують но­рмальну діяльність представників правоохоронних органів. Додатко­вим обов'язковим безпосереднім об'єктом злочину є психічна недо­торканність працівників правоохоронних органів або їхніх близьких родичів, їхнього здоров'я. Потерпілим від злочину є працівник право­охоронного органу (див. аналіз ст. 342 КК) або його близькі родичі — батьки, дружина (чоловік), діти, рідні брати і сестри, дід, баба й онуки (п. 11 ст. 32 КПК).

Об'єктивна сторона злочину виражається у: 1) погрозі вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням майна. (ч. 1 ст. 345 КК); 2) заподіянні побоїв, а також тілесних ушкоджень — легких, се­редньої тяжкості (ч. 2 ст. 345 КК) або тяжких (ч. 3 ст. 345 КК).

Необхідною умовою кримінальної відповідальності за цей злочин є вчинення зазначених діянь «у зв'язку з виконанням працівником пра­воохоронного органу своїх службових обов'язків», тобто як під час, так і до або після виконання таких обов'язків, навіть і тоді, коли особа не є працівником правоохоронного органу (наприклад, вийшла у від­ставку).

Спеціальні питання кваліфікації та призначення покарання за цей злочин, тлумачення окремих термінів і понять, відмежування його від інших злочинів розкриваються в постанові Пленуму Верховного Суду України від 26 червня 1992 р. № 8 «Про застосування судами законодав­ства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів».

Злочин є закінченим з моменту висловлення погрози (формальний склад) або з моменту заподіяння побоїв чи тілесних ушкоджень (мате­ріальний склад).

Суб'єкт злочину у вигляді погрози, заподіяння побоїв або легких тілесних ушкоджень — загальний, тобто фізична, осудна особа, яка досягла 16-річного віку, а у вигляді заподіяння середньої тяжкості або тяжких тілесних ушкоджень — фізична, осудна особа з 14-річного віку.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Кваліфікуючою ознакою злочину (ч. 4 ст. 345 КК) є вчинення йо­го організованою групою.

Якщо дії суб'єкта були реакцією на незаконні діяння працівника правоохоронного органу або викликані особистими неприязними сто­сунками, не пов'язаними з виконанням ним службових обов'язків, вчинене, за наявності для цього підстав, слід кваліфікувати як злочини проти особи, власності або за іншими відповідними нормами КК. Дії, передбачені ст. 345 КК, якщо вони поєднані з грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства і супро­воджуються особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, повинні кваліфікуватися за відповідними частинами статей 345 та 296 КК.