2. Втручання в діяльність працівника правоохоронного органу працівника державної виконавчої служби (ст. 343 КК).

Стаття складається з двох частин, які містять заборонювальні нор­ми. Родовим об'єктом злочину є авторитет органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян. Безпосере­дній об'єкт злочину — суспільні відносини, що забезпечують норма­льну діяльність представників правоохоронних органів, працівників державної виконавчої служби. Потерпілим від злочину є працівник правоохоронного органу (див. ст. 342 КК).

Об'єктивна сторона злочину (ч. 1 ст. 343 КК) передбачає вплив у будь-якій формі на працівника правоохоронного органу чи працівника державної виконавчої служби з метою перешкодити виконанню ним службових обов'язків або добитися прийняття незаконного рішення.

Пленум Верховного Суду України конкретизував об'єктивну сторону злочину, визначивши, що під втручанням у діяльність працівника право­охоронного органу слід розуміти конкретні дії, спрямовані на перешкоду у виконанні цим працівником службових обов'язків або на досягнення при­йняття неправомірного рішення. Втручання може проявлятися в умовлян­ні, шантажуванні потерпілого, погрозі відмовити у наданні законних благ, а також у будь-якій іншій формі впливу. Однак прохання, наприклад, ба­тьків або інших родичів правопорушника про прийняття працівником правоохоронного органу рішення в інтересах цього правопорушника не утворює складу злочину. При цьому працівники правоохоронних органів підлягають відповідно до цієї статті захисту від втручання в їхню діяль­ність у випадку, коли вони беруть безпосередню участь у розгляді судо­вих справ у всіх інстанціях: провадженні й розслідуванні злочинів та ад­міністративних правопорушень; оперативно-розшуковій діяльності; охороні громадського порядку і громадської безпеки; виконанні вироків, рішень, ухвал і постанов судів, постанов органів дізнання, слідства, про­курорів; контролі за переміщенням людей, транспортних засобів, товарів та інших предметів чи речовин через державний і митний кордон України; нагляді та контролі за виконанням законів.

Спеціальні питання кваліфікації та призначення покарання за цей злочин, тлумачення окремих термінів і понять, відмежування його від інших злочинів розкриваються в постанові Пленуму Верховного Суду України від 26 червня 1992 р. № 8 «Про застосування судами законодав­ства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів».

Злочин є закінченим з моменту застосування впливу у будь-якій формі на працівника державної виконавчої служби (формальний склад).

Суб'єкт злочину — загальний, тобто фізична осудна особа, яка до­сягла 16-річного віку.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і спеціальною метою перешкодити виконанню потерпілим службових обов'язків або добитися прийняття незаконних рішень

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 343 КК), є вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 343 КК, якщо вони: 1) перешкодили запобі­ганню злочину чи затриманню особи, яка його вчинила; 2) вчинені службовою особою з використанням свого службового становища.

Уплив на працівника державної виконавчої служби через захоп­лення або тримання як заручників його родича або співробітника охо­плюється ст. 147 або 349 КК і додаткової кваліфікації за ст. 343 КК не потребує. Якщо втручання в діяльність працівника правоохоронного органу поєднане з діями, передбаченими ч. 3 ст. 342, статтями 345, 347 або 348 КК, вчинене належить кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст. 343 КК і зазначеними статтями.