2. Опір представникові влади, працівникові державному вико­навцю, члену громадського формування з охорони громадського по­рядку і державного кордону або військовослужбовцеві (ст. 342 КК).

Стаття складається з трьох частин, які містять заборонювальні но­рми. Родовим об'єктом злочину є авторитет органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян. Безпосере­дній об'єкт злочину — суспільні відносини, що забезпечують норма­льну діяльність представників влади, правоохоронних органів, громад­ських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону та законних військових формувань на території України. До­датковим факультативним безпосереднім об'єктом злочину може бути здоров'я, воля, честь і гідність особи.

Потерпілі від злочину: 1) представник влади (ч. 1 ст. 342); 2) пра­цівник правоохоронного органу; 3) державний виконавець; 4) член громадського формування з охорони громадського порядку і держав­ного кордону; 5) військовослужбовець (ч. 2 ст. 342).

Представники влади — це працівники державних органів і установ, які наділені правом у межах своєї компетенції висувати вимоги, а та­кож виносити рішення, обов'язкові для виконання фізичними та юри­дичними особами незалежно від їх відомчої належності чи підлеглості. Працівники правоохоронних органів — це працівники органів прокура­тури, внутрішніх справ, служби безпеки, Військової служби правопо­рядку у Збройних Силах України, митних органів, органів охорони державного кордону, органів державної податкової служби, органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, органів державної ко­нтрольно-ревізійної служби, рибоохорони, державної лісової охорони, інших органів, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні фу­нкції (наприклад, співробітники кадрового складу розвідувального ор­гану Міністерства оборони України, працівники Антимонопольного комітету України, уповноважені особи Державної комісії з цінних па­перів та фондового ринку України тощо). Державний виконавець — це представник влади, який здійснює примусове виконання судових рі­шень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (поса­дових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу служ­бу, у порядку, передбаченому законом. Член громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону — це громадя­нин України, який відповідно до закону є членом зареєстрованого в установленому порядку громадського формування з охорони громад­ського порядку і державного кордону (таке громадське формування являє собою об'єднання, загін, дружину або іншу організацію людей, створені для підтримання громадського порядку і охорони державного кордону, які мають статут і зареєстровані в установленому порядку в органах місцевого самоврядування). Військовослужбовці — це особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці стро­кової та надстрокової служби, військової служби за контрактом Збройних Сил України, Прикордонних військ України, Служби безпе­ки України, внутрішніх військ України та інших військових форму­вань, що створюються відповідно до законодавства України.

Об'єктивна сторона злочину характеризується: 1) діянням — опором представникові влади під час виконання ним службових обов'язків (ч. 1 ст. 342 КК), опором працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов'язків, члену громадського формування з охорони гро­мадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві під час виконання цими особами покладених на них обов'язків щодо охорони гро­мадського порядку (ч. 2 ст. 342 КК); 2) часом вчинення злочину.

Опір — це активна фізична протидія здійсненню згаданими вище особами своїх обов'язків щодо охорони громадського порядку (напри­клад, спроба вирватися під час затримання, перешкоджання законному застосуванню сили, знищення документів, що їх працівник правоохо­ронного органу намагається вилучити у винного тощо). Не є опором злісна непокора (ст. 185 КУпАП), тобто відмова від виконання наполе­гливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції під час виконання ним службових обов'язків, члена громадського формування з охорони громадського порядку чи війсь­ковослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.

У разі невиконання законних вимог державного виконавця винні несуть відповідальність за ст. 188-13 КУпАП.

Час виконання представником влади (зокрема працівником право­охоронного органу) службових обов'язків — це час реалізації такою особою наданих їй прав і виконання обов'язків, які передбачені відпо­відними нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність представника влади або органу, в якому він працює.

Спеціальні питання кваліфікації та призначення покарання за цей злочин, тлумачення окремих термінів і понять, відмежування його від інших злочинів розкриваються в постанові Пленуму Верховного Суду України від 26 червня 1992 р. № 8 «Про застосування судами законодав­ства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів».

Злочин є закінченим з моменту вчинення опору, тобто активної протидії (формальний склад).

Суб'єкт злочину — загальний, тобто фізична осудна особа, яка до­сягла 16-річного віку.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Кваліфікуючою ознакою злочинів, передбачених ч. 1 або 2 ст. 342 КК, є опір, поєднаний з примушенням потерпілих шляхом насильства або погрози застосування такого насильства до виконання явно неза­конних дій (ч. 3 ст. 342 КК). Насильство — це будь-яке фізичне наси­льство (заподіяння удару, побоїв, тілесних ушкоджень, незаконне по­збавлення волі, зв'язування або інші насильницькі дії). Погроза — це залякування потерпілого будь-яким фізичним насильством.