Білет № 59 1. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з ді­йовим каяттям.

Під дійовим каяттям слід розуміти активні й позитивні дії особи після вчинення злочину, які безперечно свідчать про бажання усунути шкоду, спричинену злочином, а також про жалкування щодо вчинено­го злочину (ст. 45 КК).

Норма кримінального закону, що розглядається, застосовується лише відносно осіб, які вчинили злочини вперше. Так, у п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 р. № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», зазначено, що такою, яка вчинила злочин уперше, вважається особа, котра раніше не вчиняла злочинів або раніше вчинила злочин, що вже втратив правове значен­ня. Вчинення триваючого або продовжуваного злочину, двох або бі­льше злочинів невеликої тяжкості, які утворюють сукупність (за виня­тком реальної), не може бути перепоною для застосування ст. 45 КК.

Звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з ді­йовим каяттям можливе лише за злочин, який належить до категорії невеликої тяжкості або необережних середньої тяжкості (ч.ч. 2, 3 ст. 12 КК). Дійове каяття винного повинно проявлятися в активних позитив­них діях, обов'язковий перелік яких приведено в законі: щире каяття; активне сприяння розкриттю злочину; повне відшкодування завданих збитків; усунення заподіяної шкоди.

Про щире каяття передовсім свідчить добровільне з'явлення із зі­знанням. Сутність його — в тому, що особа, яка вчинила злочин, само­стійно, хоч і не обов'язково з особистої ініціативи, звертається до ор­гану дізнання, слідства, до прокуратури або в суд із заявою про вчи­нений нею злочин. З'явлення із зізнанням оформлюється протоколом за підписами заявника та службової особи відповідного органу. Зна­чення добровільного з'явлення зі зізнанням, як одна з обставин, що звільняє від кримінальної відповідальності, визначається тим, що заяв­ник з особистої волі, без примушення повідомляє про злочин, про яко­го органам влади або ще зовсім не відомо, або за фактом злочину по­рушено кримінальну справу, і сам віддає себе в руки правоохоронних органів, які доти не мали свідчень про те, хто вчинив злочин.

Другим проявом дійового каяття є активне сприяння самого пра­вопорушника розкриттю злочину. Воно здійснюється в активних формах і може проявлятись у повідомленні слідчому або судді невідо­мих їм раніше відомостей, наданні допомоги у збиранні доказів, спри­янні у пошуках викраденого або здобутого іншим злочинним шляхом майна, видачі знаряддя та засобів вчинення злочину, викритті інших учасників злочину та подібних діяннях.

Дійове каяття обов'язково передбачає добровільне відшкодуван­ня спричинених втрат, тобто компенсацію майнової шкоди у грошо­вій або іншій формі, достатній для відшкодування збитків, зазнаних потерпілим від злочину.

Вказаний у ст. 45 КК вид звільнення від кримінальної відповідаль­ності здійснюється тільки судом у порядку, передбаченому ст. 72 КПК, і є безумовним та остаточним, тому що не ставиться у залежність від подальшої поведінки особи.