Білет № 58 1. Правові підстави та порядок звільнення від кримінальної відповідальності. Види звільнення від кримінальної відповіда­льності. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 р. № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності».

Звільнення від кримінальної відповідальності — відмова дер­жави в особі уповноважених органів від державного осуду особи, яка вчинила злочин.

Пленуму Верховного Суду України у п. 1 своєї постанови від 23 грудня 2005 р. № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальнос­ті» дає таке визначення звільнення від кримінальної відповідальнос­ті — це відмова держави від застосування щодо особи, котра вчинила злочин, установлених законом обмежень певних прав і свобод шляхом закриття кримінальної справи, яке здійснює суд у випадках, передба­чених Кримінальним кодексом України, у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України.

Звільнення від кримінальної відповідальності (С. Келіна) — звіль­нення особи від винесення негативної оцінки її поведінки у формі об­винувального вироку.

Звільнення від кримінальної відповідальності (Н. Кузнецова) — зві­льнення особи, що вчинила злочин, але після цього втратила свою сус­пільну небезпечність в силу низку обставин, вказаних у кримінально­му законі, від застосування до винного з боку держави заходів кримінально-правового характеру.

Звільнення від кримінальної відповідальності (Ю. Баулін) — це пе­редбачена законом відмова держави від застосування до особи, яка вчинила злочин, обмежень її певних прав і свобод, визначених КК України.

Правовою підставою звільнення від кримінальної відповідаль­ності є: передбачення конкретних видів звільнення у КК, а також за­коном України про амністію чи актом помилування. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених КК, здійс­нюються лише судом.

Види звільнення від кримінальної відповідальності передбачені в КК:

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з ді­йовим каяттям. Особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкос­ті або необережний злочин середньої тяжкості, звільняється від кримі­нальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкоду­вала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду (ст. 45 КК).

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим. Особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкос­ті, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона прими­рилася з потерпілим і відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду (ст. 46 КК).

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з пе­редачею особи на поруки. Особу, яка вперше вчинила злочин невели­кої або середньої тяжкості та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу під­приємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року від дня передачі її на поруки виправдає довіру ко­лективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не по­рушуватиме громадського порядку. У разі порушення умов передачі на поруки особа притягається до кримінальної відповідальності (ст. 47).

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку зі змі­ною обстановки. Особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або сере­дньої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, як­що буде визнано, що на час розслідування або розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небез­печність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною (ст. 48 КК).

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закін­ченням строків давності. Особа звільняється від кримінальної відповіда­льності, якщо від дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: 1) два роки — у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж об­меження волі; 2) три роки — у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі; 3) п'ять років — у разі вчинення злочину середньої тяжкості; 4) десять ро­ків — у разі вчинення тяжкого злочину; 5) п'ятнадцять років — у разі вчинення особливо тяжкого злочину (ст. 49 КК).

Звільнення від кримінальної відповідальності на підставі За­кону про амністію чи акта про помилування (статті 85-87).

Спеціальні підстави звільнення від кримінальної відповіда­льності, передбачені Особливою частиною КК (ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 114, ч. 3 ст. 175, ч. 4 ст.ст. 212, 212-1, ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 2583, ч. 4 ст. 2585, ч. 6 ст. 260, ч. 3 ст. 263, ч. 4 ст. 289, ч. 4 ст. 307, ч. 4 ст. 309, ч. 4 ст. 311, ч. 3 ст. 369, ч. 4 ст. 401).

Добровільна відмова від доведення злочину до кінця. Добро­вільна відмова — це остаточне припинення особою із власної волі го­тування до злочину чи замаху на злочин, якщо при цьому вона усвідо­млювала можливість доведення злочину до кінця (ч. 1 ст. 17 КК).

В законі про кримінальну відповідальність добровільна відмова прямо не визначна як вид звільнення від кримінальної відповідальнос­ті. Хоча за думкою Ю. Бауліна, є всі правові підстави визначати доб­ровільну відмову від доведення злочину до кінця, як вид звільнення від кримінальної відповідальності.

Усі види звільнення від кримінальної відповідальності, крім пере­дачі винного на поруки та застосування до неповнолітніх заходів ви­ховного характеру (умовні), є безумовними. Безумовне звільнення означає, що особа звільняється від кримінальної відповідальності оста­точно, безповоротно. Таке звільнення не залежить від подальшої пове­дінки особи після ухвалення рішення про її звільнення. Що стосується звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки, то в разі порушення умов передачі на поруки особа притягується до кримінальної відповідальності за вчинений нею зло­чин (ч. 2 ст. 47), отож йдеться про умовне звільнення. Це ж стосуєть­ся неповнолітніх, які в разі ухилення від застосування заходів вихов­ного характеру також притягуються до кримінальної відповідальності (ч. 3 ст. 97).

Кримінальний кодекс України передбачає випадки обов'язкового (імперативного) та факультативного (дискреційного — за Ю. Баулі-ним) звільнення від кримінальної відповідальності осіб, які вчинили діяння, що містять ознаки злочину.

Обов'язковому звільненню від кримінальної відповідальності підлягають особи у зв'язку із закінченням строків давності (частини 1 і 2 ст. 49 КК) та інші, щодо яких за наявності вказаних у законі підстав застосовується термін «звільняються» (у зв'язку з дійовим каяттям — ст. 45 КК, у зв'язку із примиренням винного з потерпілим — ст. 46 КК). Щодо звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки (ст. 47 КК) та у зв'язку зі зміною обставин (ст. 48 КК), а також у зв'язку із закінченням строку давності за особ­ливо тяжкі злочини, що передбачають можливість застосування такого покарання, як довічне позбавлення волі (ч. 4 ст. 49 КК), законодавець передбачив факультативність звільнення («може бути звільнена»), тобто рішення з цього приводу передано на розсуд суду.

Залежно від того, на підставі якого правового акта здійснюється звільнення від кримінальної відповідальності, розрізняють звільнення: у випадках, передбачених КК; на підставі Закону про амністію; на під­ставі Указу Президента України про помилування.