2. Незаконне переправлення осіб через державний кордон України (ст. 332 КК).

Стаття складається з двох частин, що містять заборонювальні нор­ми. Родовим та безпосереднім об'єктом злочину є порядок перети­нання державного кордону України.

Об'єктивна сторона злочину (ч. 1 ст. 332 КК) виявляється у трьох формах: 1) організація незаконного переправлення осіб через держав­ний кордон України; 2) керівництво незаконним переправленням осіб через державний кордон України; 3) сприяння незаконному переправ­ленню осіб через державний кордон України порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод.

Організація незаконного переправлення осіб через державний кор­дон України — це передбачає схиляння інших осіб до перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами про­пуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України, але без відповідних документів та без до­зволу відповідних органів державної влади, поєднане з розробкою планів такого перетинання та безпосередньою їх реалізацією. Керівни­цтво незаконним переправленням осіб через державний кордон Украї­ни — це розпорядження діями осіб, які бажають незаконно перетнути державний кордон України, з метою досягнення відповідного злочин­ного результату. Сприяння вчиненню злочину порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод може пролягати у наданні порад і вказівок щодо найбільш зручних маршруту руху до державного кордону, місця і часу його незаконного перетинання тощо, у наданні транспортних засобів, тимчасового сховища, засобів маскування і за­собів приховування слідів злочину, карт чи схем, у відволіканні уваги прикордонних нарядів тощо. Переправлення через державний кордон України — це дії, спрямовані на переведення (перевезення) осіб через умовну лінію, яка визначає межі території України.

Злочин є закінченим з моменту, коли винним виконано відповідні дії: організаційні дії по переправленню осіб через державний кордон України, дії по керівництву таким переправленням, надані необхідні поради, вказівки чи засоби для незаконного перетинання державного кордону України іншими особами або усунені відповідні перешкоди для цього, незалежно від того, чи фактично опинились особи, яких во­ни переправляють через державний кордон України, за межами Украї­ни (формальний склад).

Суб'єкт злочину — загальний (фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку). Організатором і керівником переправлення осіб через державний кордон України може бути одна й та сама особа. Якщо ж одна особа здійснювала організаторські дії, а інша — безпосередньо керувала їх виконанням, їх дії підлягають кваліфікації за ч. 2 ст. 332.

На практиці злочин, передбачений ст. 332 КК, найчастіше вчиню­ється спільними діями двох чи більше осіб. А тому кваліфікація його за ч. 1 ст. 332 може відбуватися лише в окремих випадках, коли йдеть­ся, приміром, про дії «провідника-одинака», затриманого при перепра­вленні ним однієї чи кількох осіб через державний кордон України.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 332 КК) є вчинення його: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб.