2. Розголошення державної таємниці (ст. 328 КК).

Стаття складається з двох частин, що містять заборонювальні нор­ми. Родовим та безпосереднім об'єктом злочину є сфера охорони державної таємниці. Предмет злочину — відомості, що становлять державну таємницю, вичерпний перелік яких подано в Законі України

«Про державну таємницю» від 21 січня 1994 р. (із змінами та допов­неннями).

Об'єктивна сторона злочину (ч. 1 ст. 328 КК) полягає в розголо­шенні певних відомостей, що становлять державну таємницю, за від­сутності ознак державної зради чи шпигунства. Протиправне розголо­шення може бути вчинене у формі дії (наприклад, усна чи письмова розповідь стороннім особам, по радіо, телебаченню тощо про зміст та­ємних документів, про таємні вироби чи інші матеріали, аналогічні пу­блікації у відкритій пресі, демонстрування таємних документів, виро­бів чи інших матеріалів на зібранні та інше віддання гласності, обнародування певних відомостей) чи бездіяльності (наприклад, не­дбале зберігання відповідних документів, виробів чи інших матеріалів, що створило умови для ознайомлення з ними сторонніх осіб).

Злочин є закінченим з моменту, коли хоча б одна стороння особа була ознайомлена зі змістом відомостей (документа, виробу чи іншого матеріалу), що становлять державну таємницю (формальний склад).

Суб'єкт злочину — спеціальний (особа, якій відомості, що станов­лять державну таємницю, були довірені або стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків). Такою визнається особа, що має відповідний допуск (першої, другої або третьої форм) до державної та­ємниці, наданий відповідно до законодавства України.

Військовослужбовці за розголошення відомостей невійськового характеру, що становлять державну таємницю, несуть відповідальність за ст. 328 КК. Якщо військовослужбовець розголошує відомості війсь­кового характеру, які містять державну таємницю, то він за відсутності в його діях ознак державної зради підлягає відповідальності за ст. 422 КК. У випадку, коли особа після звільнення або демобілізації зі Зброй­них Сил України чи з установ оборонного значення розголошує відомі довірені їй раніше або які стали відомі у зв'язку з виконанням попере­дніх службових обов'язків відомості (військового та будь-якого іншого характеру), що містять державну таємницю, вона несе відповідальність за ст. 328 КК.

Громадяни, яким випадково стали відомі відомості, що містять державну таємницю, і які потім їх розголосили, не є суб'єктами цього злочину і тому притягнуті до кримінальної відповідальності за цією статтею бути не можуть.

Не можуть бути суб'єктами цього злочину і громадяни, які розго­лосили відомості, що становлять державну таємницю, до яких вони не мали доступу в установленому порядку, або які не стали їм відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується як умислом (пря­мим і непрямим), так і необережністю (злочинною самовпевненістю і злочинною недбалістю).

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 328 КК) є спричинення ним тяжких наслідків (наприклад, якщо відомості, що становлять дер­жавну таємницю, стали надбанням іноземної розвідки, або якщо розго­лошення державної таємниці спричинило значну шкоду обороноздатно­сті, економіці або іншим державним інтересам України).