Білет № 55 1. Виконання наказу або розпорядження. Поняття, зміст і пра­вове значення цих обставин.

Дія чи бездіяльність особи, що заподіяла шкоду правоохоронюва-ним інтересам, не є злочином, якщо вона була вчинена з метою вико­нання законного наказу або розпорядження. Зміст закону полягає в то­му, що відповідальності підлягає не особа, що спричинила шкоду, внаслідок виконання виданого наказу чи розпорядження, а особа, яка видала наказ чи розпорядження.

Кримінально-правові принципи регулювання спричинення шкоди внаслідок виконання наказу були сформовані в міжнародному праві під час роботи Нюрнберзького міжнародного трибуналу у справі голо­вних німецьких воєнних злочинців, створеного після Другої світової війни.

Наказ — це видана в належній формі, належною особою, в межах її компетенції, офіційна, власна обов'язкова вимога виконати чи не ви­конати підлеглому якісь дії. У деяких випадках невиконання наказу тя­гне за собою кримінальну відповідальність (ст. 403 КК «Невиконання наказу»).

Кримінальне право (ч. 2 ст. 41 КК) визначає, що наказ чи розпоря­дження буде законним за таких умов: вони повинні бути видані від­повідною особою, в належному порядку, в межах її компетенції; наказ чи розпорядження повинні не суперечити чинному законодавству і не порушувати конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Виконання наказу, згідно з чинним законодавством, буде закон­ним за таких умов: виконавцем наказу чи розпорядження може бути лише особа, підлегла особі, що видала наказ чи розпорядження; наказ чи розпорядження, належним чином видані, є обов'язковими для ви­конавця; виконання наказу чи розпорядження в їх межах призвело до спричинення шкоди правоохоронюваним інтересам; наказ чи розпоря­дження не повинно бути заздалегідь незаконним для виконавця.

Явна незаконність наказу або розпорядження означає, що вико­навець знає про їх явно незаконний, злочинний характер, або повинен знати про це на підставі покладених на нього юридичних обов'язків (наказ застосовувати зброю, під час припинення несанкціонованого мі­тингу).

Особа, яка відмовилася виконати явно злочинний наказ або розпо­рядження, не підлягає кримінальній відповідальності. Особа, що вико­нала явно злочинний наказ або розпорядження, за діяння, вчинені з метою виконання такого наказу або розпорядження, підлягає кримі­нальній відповідальності на загальних підставах, як і начальник, чиє волевиявлення вона виконала. Особа, яка знає про злочинність наказу або розпорядження, однак виконує його внаслідок примусу, підлягає кримінальній відповідальності за правилами, передбаченими ст. 40 КК.

У тих випадках, коли особа не усвідомлювала і не могла усвідоми­ти злочинного характеру наказу або розпорядження, відповідальності підлягає тільки та особа, яка видала злочинний наказ чи розпоряджен­ня. Водночас учинення злочину внаслідок порушення умов правомір­ності виконання наказу чи розпорядження може бути визнано обста­виною, що пом'якшує покарання.