2. Сутенерство або втягнення особи в заняття проституцією (ст. 303 КК).

Стаття складається з чотирьох частин, що містять заборонювальні норми, та примітки, що має два пункти. Родовим об'єктом злочину є суспільна моральність. Безпосередній об'єкт злочину — моральні за­сади суспільства в частині вільного задоволення статевих потреб.

Об'єктивна сторона злочину (ч. 1 ст. 303 КК) полягає у вчиненні таких дій: 1) втягнення особи в заняття проституцією; 2) примушуван­ня особи до заняття проституцією; 3) сутенерство.

Проституція — це надання особою (жінкою чи чоловіком) послуг се­ксуального характеру з метою отримання доходу різним партнерам і не на основі особистої симпатії (приязні). За заняття проституцією в Україні на­стає тільки адміністративна відповідальність (ст. 181-1 КУпАП).

Втягнення — це залучення особи до заняття проституцією, коли в неї за власною волею виникає бажання надавати платні сексуальні по­слуги (воно здійснюється різноманітними способами — умовлянням, підкупом, розповідями про легкість і доступність певних дій, навчан­ням способам та прийомам їх виконання тощо). Примушування — це дії, внаслідок яких інша особа всупереч своєму бажанню вимушена за­йматися проституцією (у ч. 1 ст. 301 КК окреслено такі способи при­мушування: обман; шантаж; використання уразливого стану потер­пілого; насильство чи погроза його застосування). Під сутенерством, згідно п. 1 примітки до ст. 303 КК, слід розуміти дії особи по забезпе­ченню заняття проституцією іншою особою (наприклад, надання транспорту, охорони, забезпечення необхідними засобами, підшуку­вання клієнтів, надання медичної допомоги тощо).

Суб'єкт злочину — загальний (фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку).

Суб'єктивна сторона розглядуваного злочину характеризується прямим умислом. Винний усвідомлює, що справляє психічний вплив на жінку (чоловіка) і бажає в такий спосіб схилити (примусити) її (йо­го) до заняття проституцією. Мотив злочину є корисливим. За цією ознакою суб'єктивної сторони можна проводити відмежування суте­нерства (ст. 303 КК) та звідництва (ч. 1 ст. 302 КК).

У той же час виникає питання: як відмежовувати сутенерство від звідництва з метою наживи (ч. 2 ст. 302 КК)? Для цього слід згадати правило кваліфікації конкуренції частини та цілого: застосовується ці­ле — тобто ст. 303 КК. Але, як видається, таке дублювання відповіда­льності є недоречним. Тому з ч. 2 ст. 302 КК слід виключити таку ква­ліфікуючу ознаку, як звідництво з метою наживи. Особа хоче отримати доход шляхом експлуатації потерпілого для надання платних сексуа­льних послуг — це мета злочину (ст. 303 КК).

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 303 КК) є вчинення його: 1) щодо кількох осіб; 2) повторно; 3) за попередньою змовою групою осіб; 4) службовою особою з використанням службового ста­новища; 5) особою, від якої потерпілий був у матеріальній чи іншій за­лежності.

Особливо кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його: 1) щодо неповнолітнього; 2) організованою групою (ч. 3 ст. 303 КК); 3) щодо малолітнього; 9) спричинення ним тяжких наслідків (ч. 4 ст. 303 КК).

Відповідальність за втягнення малолітнього чи неповнолітнього в заняття проституцією чи примушування їх до заняття проституцією за цією статтею має наставати незалежно від того, чи вчинені такі дії з використанням обману, шантажу, уразливого стану зазначених осіб або із застосуванням чи погрозою застосування насильства, викорис­танням службового становища, або особою, від якої потерпілий був у матеріальній чи іншій залежності (п. 2 примітки до ст. 303 КК)

Заподіяння при втягненні особи в заняття проституцією тяжких ті­лесних ушкоджень, від яких сталася смерть потерпілого, слід розгля­дати як настання тяжких наслідків, передбачених ч. 4 ст. 303 КК, тому додаткова кваліфікація за ч. 2 ст. 121 КК не потрібна.