2. Масові заворушення (ст. 294 КК).

Стаття складається з двох частин, що містять заборонювальні нор­ми. Родовим та безпосереднім об'єктом злочину є громадський поря­док (стан суспільних відносин, який гарантує спокійні умови суспільно корисної діяльності, відпочинку та побуту людей, включаючи зовнішні умови нормального функціонування приватних, громадських і держа­вних об'єднань, дотримання прийнятих у суспільстві правил і норм поведінки, а також принципів користування матеріальними благами). Додаткові необхідні безпосередні об'єкти злочину — життя і здо­ров'я особи, конституційні права людини і громадянина, власність, порядок управління або громадська безпека.

Об'єктивна сторона злочину (ч. 1 ст. 294 КК) полягає в: 1) органі­зації масових заворушень; 2) активній участі у них (застосування на­сильства над особою, вчинення погромів, підпалів, знищення майна, захоплення будівель або споруд, насильницьке виселення громадян, опір представникам влади із застосуванням зброї або інших предметів, що використовувались як зброя).

Організація масових заворушень — це об'єднання людей для участі у масових заворушеннях, керівництво натовпом, підбурювання до вчинення дій, які являють собою масові заворушення, провокаційні дії, вчинені з метою викликати відповідну поведінку великих груп людей (наприклад, виступ на мітингах, оголошення різноманітних звернень, розроблення планів із підбурювання натовпу, розподіл ролей серед окремих учасників масових заворушень тощо). Активна участь у ма­сових заворушеннях — це безпосереднє вчинення дій, в яких виража­ються масові заворушення (їх вичерпний перелік наведено в диспози­ції ч. 1 ст. 294 КК), виконання вказівок організаторів і залучення до цього інших осіб.

Насильство над особою — це завдання удару, побоїв, тілесних ушкоджень, мордування, позбавлення чи обмеження волі щодо однієї чи багатьох осіб. Погроми — це дії, спрямовані проти якоїсь групи на­селення, які супроводжуються знищенням, пошкодженням, руйнуван­ням громадських споруд, житлових та інших будинків, транспортних засобів тощо. Підпали — це дії, які призводять до загорання споруд чи майна. Знищення майна — це приведення майна в повну непридат­ність. Захоплення будівель або споруд — це самовільне захоплення їх натовпом або активними учасниками під час масових заворушень. На­сильницьке виселення громадян — це вигнання людей з їхніх помеш­кань чи певної місцевості із застосуванням фізичного чи психічного насильства. Збройний опір представникам влади — це перешкоджання представнику влади виконувати його службові обов'язки із застосу­ванням вогнепальної чи холодної зброї або інших предметів, що вико­ристовуються як зброя.

Злочин є закінченим з моменту вчинення хоча б однієї з передба­чених у диспозиції ст. 294 КК дій (формальний склад).

Суб'єкт злочину спеціальний — організатори масових заворушень або їх активні учасники, які досягли 16-річного віку.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 294 КК) є спричи­нення ним: 1) загибелі людей; 2) інших тяжких наслідків.

Загибель людей — це смерть хоча б однієї особи. Інші тяжкі наслід­ки — це заподіяння хоча б одній особі тяжких тілесних ушкоджень або середньої тяжкості тілесних ушкоджень кільком особам, великі матеріа­льні збитки державній, громадській організації або громадянам тощо.

Масові заворушення слід відрізняти від хуліганства, вчиненого групою осіб (ч. 2 ст. 296 КК), і від групового порушення громадського порядку (ст. 293 КК). Масові заворушення передбачають наявність на­товпу, який керується різними мотивами. їх учасники безпосередньо вчиняють погроми, руйнування, підпали та інші подібні дії або вчиня­ють збройний опір владі і цим можуть дезорганізувати і навіть паралі­зувати на якийсь час діяльність органів влади та управління, створюю­чи загрозу для громадської безпеки.

Групове хуліганство цих ознак не має. Винні, діючи з хуліганських спонукань, намагаються лише грубо порушити громадський порядок. На відміну від масових заворушень дії, які утворюють склад групового порушення громадського порядку, можуть виходити не з натовпу, а від окремої групи людей і не супроводжуватись погромами, руйнування­ми, підпалами та іншими подібними діями.