Білет № 45 1. Поняття та види множинності злочинів. Відмінність мно­жинності злочинів від триваючих, продовжуваних та складних (складених) злочинів.

Множинність злочинів — це вчинення особою двох чи більше су­спільно небезпечних діянь, кожне з яких утворює ознаки самостійного складу злочину.

Загальні ознаки множинності злочинів:

Якщо вчиняються два чи більше злочинів, це значить, що запо­діюється шкода або ставиться під загрозу заподіяння шкоди більш ши­роке коло суспільних відносин.

Вчинення однією особою або співучасниками двох чи більше злочинів свідчить про стійку антисоціальну спрямованість злочинних діянь.

Вчинення двох, а часто й більшого числа злочинів негативно впливає й на інших нестійких членів суспільства, породжуючи в них ілюзію безкарності.

Множинність — одне з поширених явищ у структурі і динаміці злочинності.

Передбачені у розділі VII Загальної частини КК повторність, суку­пність та рецидив злочинів є окремими формами (видами) множиннос­ті злочинів, кожна з яких має специфічний кримінально-правовий зміст. Водночас цей зміст визначений у КК таким чином, що деякі із цих форм не виключають одна одну. Тому вчинення особою двох або більше злочинів може за відповідних умов утворювати сукупність і повторність (наприклад, вчинення грабежу особою, яка раніше вчини­ла крадіжку), повторність і рецидив (наприклад, вчинення вимагання особою, яка має судимість за шахрайство) (п. 2 постанови ПВС Украї­ни від 4 червня 2010 р. № 7 «Про практику застосування судами кри­мінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив зло­чинів та їх правові наслідки»).

Форми (види) множинності злочинів:

Повторністю злочинів визнається вчинення двох чи більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Осо­бливої частини КК (ч. 1 ст. 32 КК). Вчинення двох чи більше злочинів, передбачених різними статтями КК, визнається повторним лише у ви­падках, передбачених в Особливій частині КК.

Сукупністю злочинів визнається вчинення особою двох чи бі­льше злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини КК, за жоден з яких її не було засу­джено (ч. 1 ст. 33 КК). За сукупності злочинів кожен з них підлягає кваліфікації за відповідною статтею або частиною статті Особливої ча­стини цього Кодексу.

Рецидивом злочинів визнається вчинення нового умисного зло­чину особою, яка має судимість за умисний злочин (ч. 1 ст. 34 КК).

Згідно п. 6 п. 2 постанови ПВС України від 4 червня 2010 р. № 7 «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки», від повторності злочинів необхідно відрізняти продовжуваний злочин, який відповідно до частини другої статті 32 КК складається з двох або більше тотожних діянь, об'єднаних єдиним злочинним наміром. Об'єднання тотожних діянь єдиним злочинним наміром означає, що до вчинення першого з низки тотожних діянь особа усвідомлює, що для реалізації її злочинного наміру необхідно вчинити декілька таких ді­янь, кожне з яких спрямовано на реалізацію цього наміру. Такі діяння не утворюють повторності, оскільки кожне з них стає елементом оди­ничного (єдиного) злочину і окремим (самостійним) злочином щодо будь-якого іншого з цих діянь бути не може, а при повторності тотож­них злочинів кожен із них має свою суб'єктивну сторону, зокрема са­мостійний умисел, який виникає щоразу перед вчиненням окремого злочину.

Якщо склад злочину, визнаного продовжуваним, передбачає певні кількісні показники, які впливають на його кваліфікацію (розмір ви­краденого майна, розмір заподіяної шкоди тощо), то при його кваліфі­кації враховується загальна сума таких показників, пов'язаних з кож­ним із вчинених особою діянь, що утворюють продовжуваний злочин, і при визначенні їх розміру необхідно виходити з кількості неоподат­ковуваних мінімумів доходів громадян, вирахуваних за кожен період вчинення продовжуваного злочину окремо.

При повторності злочинів відповідні кількісні показники обчис­люються за кожен злочин окремо; розмір цих показників визначається в порядку, встановленому на час вчинення кожного злочину, і загальна їх сума на кваліфікацію злочинів не впливає. За наявності складеного злочину вчинене кваліфікується за однією статтею КК, за ідеальної або реальної сукупності застосовуються дві чи більше статей КК — залеж­но від того, скільки злочинів входить до цієї сукупності. Така кваліфі­кація обумовлена тим, що складений злочин розглядається самим за­коном як єдиний, один злочин. За сукупності ж злочинів у діях особи є два чи більше злочинів, кожен з яких передбачений певною статтею КК.

Практичне значення множинності злочинів полягає в тому, що форми (види) множинності враховуються при кваліфікації злочинів та призначенні покарання, у вирішенні питання щодо можливості зві­льнення від кримінальної відповідальності й покарання.