2. Порушення правил безпеки на вибухонебезпечних підприєм­ствах або у вибухонебезпечних цехах (ст. 273 КК).

Стаття складається з двох частин, які містять заборонювальні нор­ми. Родовим об'єктом злочину є безпека виробництва. Безпосередній об'єкт злочину — безпека на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах. Додатковим необхідним безпосереднім об'єктом злочину є здоров'я людини. Додаткові факультативні без­посередні об'єкти злочину — життя людини, власність, довкілля. По­терпілими від злочину можуть бути як працівники вибухонебезпечних підприємств (цехів), так і сторонні особи.

Об'єктивна сторона злочину (ч. 1 ст. 273 КК) характеризується: 1) діянням у формі порушення правил безпеки на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах; 2) наслідками у вигляді створення загрози загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків, заподіянням шкоди здоров'ю потерпілого; 3) причиновим зв'язком між указаними діянням і наслідками; 4) місцем вчинення злочину.

Порушення правил безпеки на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах полягає у діях, які заборонені відповід­ними правилами (наприклад, проведення роботи з використанням від­критого вогню у шахті з підвищеною концентрацією вугільного пилу), або бездіяльності — невиконанні дій, які винний міг і повинен був вчинити (неувімкнення вентиляції, невжиття заходів при вияв ленні того, що кількість вибухових речовин в певному складі перевищує до­пустиму тощо). Відповідно до ст. 273 КК як правила безпеки на вибу­хонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах слід ро­зуміти будь-які нормативно-правові акти (закони, постанови, інструкції, правила тощо), що містять відповідні норми. При цьому слід мати на увазі, що вони не обмежуються лише правилами пово­дження з вибуховими речовинами, за порушення яких передбачено кримінальну відповідальність у статті 267 КК. Правила попередження вибухів та захисту від вибухів, які діють на вибухонебезпечних під­приємствах і в цехах, охоплюють не лише поведінку з вибуховими ре­човинами, а й вимоги до дотримання технологічної дисципліни, вико­нання окремих видів робіт на виробництві, де такі речовини не використовуються. Належність підприємства (цеху) до вибухонебезпе­чних визначається категорією і класом виробництва, встановленими технологічним регламентом.

Вибухобезпечність — це стан виробничого процесу, за якого виклю­чається можливість вибуху або у випадку його виникнення виключаєть­ся вплив на людей небезпечних і шкідливих факторів, що пов'язані з ви­бухом, та забезпечується зберігання матеріальних цінностей.

Загроза загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків — це такі зміни у стані виробничих об'єктів, підприємств, унаслідок яких виникає реальна небезпека життю людей або реальна небезпека запо­діяння (настання) шкоди вказаним у цих статтях благам. Тяжкість ймовірних наслідків визначається залежно від цінності благ, які поста­влено під загрозу, кількості осіб, які можуть постраждати від небезпе­чних дій, розміру можливої матеріальної шкоди тощо.

Місцем вчинення злочину є вибухонебезпечні підприємства або ви­бухонебезпечні цехи, тобто підприємства та цехи, функціонування яких пов'язане з постійною небезпекою (загрозою) вибуху. Під вибу­хом. звичайно розуміють процес вивільнення великої кількості енергії в обмеженому об'ємі за короткий проміжок часу. Підприємством у ст. 273 КК розуміються виробничі установи, які: а) мають відокремлену територію, організаційну самостійність; б) займаються виробничою ді­яльністю — виготовленням чи ремонтом продукції виробничого при­значення чи товарів народного споживання, добуванням корисних ко­палин, створенням сільськогосподарської продукції, наданням транспортних послуг тощо; в) на яких існує небезпека вибуху. Цех — це основний структурний підрозділ виробничого підприємства, до яко­го можуть бути віднесені не підприємства в цілому, а їх окремі складо­ві (дільниці, відділення, склади, лабораторії), а також установки, обла­днання та інші об'єкти, що знаходяться поза межами підприємства. Місцем вчинення передбаченого статтею 273 КК злочину, не можуть визнаватися об'єкти невиробничого призначення, наприклад, опалю­вальні котельні, бойлерні, паросилові цехи, трансформаторні підстан­ції тощо. Водночас порушення правил вибухобезпеки у виробничих підрозділах, які перебувають у складі військових частин, навчальних закладів чи наукових установ і які в установленому порядку віднесені до певної категорії вибухонебезпечності, охоплюється статтею 273 КК.

Спеціальні питання кваліфікації та призначення покарання за цей злочин, тлумачення окремих термінів і понять, відмежування його від інших злочинів розкриваються в постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 12 червня 2009 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини проти безпеки виробни­цтва».

Злочин є закінченим з моменту настання наслідків у вигляді ство­рення загрози загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяння шкоди здоров'ю потерпілого (матеріальний склад).

Суб'єкт злочину — спеціальний. Це особа, зобов'язана дотримува­тися правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується необережністю що­до наслідків. Власне порушення може бути умисним або необережним.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 273 КК) є спричи­нення ним: 1) загибелі людей; 2) інших тяжких наслідків.

Загибель людей — це випадки смерті однієї або кількох осіб. Інші тяжкі наслідки — це випадки заподіяння тяжких тілесних ушкоджень хоча б одній людині, середньої тяжкості тілесних ушкоджень двом і більше особам, шкоди у великих розмірах підприємству, установі, ор­ганізації чи громадянам, а так само тривалий простій підприємств, це­хів або їх виробничих дільниць.