2. Порушення вимог законодавства про охорону праці (ст. 271 КК).

Стаття складається з двох частин, що містять заборонювальні норми. Родовим об'єктом злочину є безпека виробництва, тобто суспільні від­носини, що забезпечують безпечні умови праці, випуск продукції, екс­плуатації певних підприємств, будівель та споруд, а також використання промислової продукції, і запобігають шкідливому впливу небезпечних та шкідливих виробничих факторів на індивідуально-невизначене коло громадян. Безпосередній об'єкт злочину — безпека праці, тобто стан умов праці, за якого виключено вплив на працюючих небезпечних і шкідливих факторів виробництва. Додатковими необхідними безпосе­редніми об'єктами злочину є здоров'я людини. Додаткові факульта­тивні безпосередні об'єкти злочину — життя людини, власність, до­вкілля. Потерпілими від злочину є тільки особи, які мають постійний чи тимчасовий зв'язок з певним підприємством, установою, організаці­єю чи з виробничою діяльністю громадянина -суб'єкта підприємницької діяльності (безпосередньо працюють, прибули у відрядження, на прак­тику, стажування або діяльність яких пов'язана з цим виробництвом то­що). Особи, які не пов'язані із зазначеним виробництвом, не можуть ви­знаватися потерпілими від цього злочину (представники контролюючих органів, замовники продукції чи послуг, особи, які випадково опинилися на території підприємства, установи, організації тощо).

Об'єктивна сторона злочину (ч. 1 ст. 271 КК) передбачає: 1) діян­ня у формі порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці; 2) наслідки у вигляді заподіяння шкоди здоров'ю потерпілому; 3) причиновий зв'язок між указаними діянням і наслідками.

Порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці — це різноманітні дії чи бездіяльність, ознаки яких визначаються змістом порушених норм (законів, постанов, ін­струкцій, положень, правил, наказів, розпоряджень тощо). Наприклад, це може бути допуск до роботи з обслуговування та ремонту електро­устаткування без проведення інструктажу; незабезпечення працівників засобами індивідуального захисту; організація роботи на висоті під час грози тощо. Шкода здоров 'ю потерпілого — це заподіяння особі сере­дньої тяжкості чи легких тілесних ушкоджень, що спричинили корот­кочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності.

Статтею 271 КК охоплюються порушення загальних правил охоро­ни праці, тобто тих, які поширюються на всі галузі та види виробницт­ва, стосуються всіх працівників і забезпечують безпеку осіб, пов'язаних з виробництвом. Такі правила передбачені: Законами України «Про охорону праці» (в редакції від 21 листопада 2002 р.), «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населен­ня» від 24 лютого 1994 р., «Про пожежну безпеку» від 17 грудня

1993 р., «Про пестициди і агрохімікати» від 2 березня 1995 р., «Про за­побігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення» (в редакції від 3 березня 1998 р.); Ко­дексом законів про працю України, постановами КМ України, відом­чими нормативно-правовими актами (інструкціями, положеннями, правилами), а також нормативними актами підприємств, установ, ор­ганізацій (накази, розпорядження керівників з питань охорони праці) тощо. Порушення спеціальних правил безпеки, які стосуються вико­нання робіт з підвищеною небезпекою, діють на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах; порушення правил ядерної або радіаційної безпеки, безпечного використання промисло­вої продукції або безпечної експлуатації будівель і споруд статтею 271 КК не охоплюються та потребують кваліфікації відповідно за статтями 272-275 КК.

Спеціальні питання кваліфікації та призначення покарання за цей зло­чин, тлумачення окремих термінів і понять, відмежування його від інших злочинів розкриваються в постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 12 червня 2009 р. «Про практику застосування судами України за­конодавства у справах про злочини проти безпеки виробництва».

Злочин є закінченим з моменту настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді заподіяння шкоди здоров'ю потерпілого (матеріа­льний склад).

Суб'єкт злочину — спеціальний, тобто службова особа підприємства, установи, організації або громадянин — суб'єкт підприємницької діяль­ності, на яких покладено обов'язки з дотримання правил охорони праці.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується необережністю що­до наслідків. Саме порушення може бути умисним або необережним.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 271 КК) є спричи­нення ним: 1) загибелі людей; 2) інших тяжких наслідків.

Загибель людей — це випадки смерті однієї або кількох осіб. Інші тяжкі наслідки — це випадки заподіяння тяжких тілесних ушкоджень хоча б одній людині, середньої тяжкості тілесних ушкоджень двом і більше особам, шкоди у великих розмірах підприємству, установі, ор­ганізації чи громадянам, а так само тривалий простій підприємств, це­хів або їх виробничих дільниць.