2. Бандитизм (ст. 257 КК). Відмінність цього злочину від ство­рення злочинної організації (ст. 255 КК). Постанова Пленуму Вер­ховного Суду України від 23 грудня 2005 р. № 13 «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стій­кими злочинними об'єднаннями».

Стаття складається з однієї частини, що містить заборонювальну норму. Родовим та безпосереднім об'єктом злочину є громадська безпека — це стан захищеності громадянського суспільства, що харак­теризується відсутністю небезпеки для життя і здоров'я людей, їх спо­кою та майнових прав, нормальної діяльності підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, цілісності та збереження матеріальних цінностей.

Об'єктивна сторона злочину передбачає три форми: 1) організа­цію озброєної банди; 2) участь у банді; 3) участь у нападі, вчинювано­му такою бандою.

Банда — це озброєна організована група або злочинна організа­ція, яка попередньо створена з метою вчинення кількох нападів на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб або одного такого нападу, який потребує ретельної довготривалої підготовки (абз. 1 п. 17 ППВСУ № 13 від 23 грудня 2005 р. «Про практику роз­гляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями»). Окрім загальних ознак, властивих орга­нізованим групам і злочинним організаціям, банда має низку специ­фічних рис.

Обов'язкові ознаки банди: 1) наявність у неї декількох (трьох та бі­льше) суб'єктів злочину; 2) стійкість; 3) озброєність; 4) спільна мета її учасників — вчинення нападів на підприємства, установи, організації чи на окремих громадян; 5) спосіб вчинення злочину — напад на під­приємства, установи, організації чи на окремих осіб.

Озброєність банди означає наявність зброї хоча б в одного члена банди (при цьому всі інші учасники банди мають знати, що така зброя є в наявності та може бути застосована під час нападу). Зброя може бути вогнепальною, холодною, військовою, мисливською, спортив­ною, саморобною чи переробленою (наприклад, обріз). Організація озброєної банди — це створення як організованої групи чи злочинної організації, що вже озброєні, але ще не вчинили нападів, так і таких стійких об'єднань, які, щоб дістати зброю, вчиняють напади на війсь­ковослужбовців, працівників правоохоронних органів тощо. Участь у вчинюваному озброєною бандою нападі — це виконання членами бан­ди або іншими особами дій, які становлять напад (наприклад, застосу­вання насильства чи погроза його застосування до працівників підпри­ємств, установ, організацій чи до окремих громадян).

Спеціальні питання кваліфікації та призначення покарання за цей злочин, тлумачення окремих термінів і понять, відмежування його від інших злочинів розкриваються в постанові Пленуму Верховного Суду України № 13 від 23 грудня 2005 р. «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об' єднаннями».

Момент закінчення злочину, передбаченого ст. 257 КК, визначаєть­ся з урахуванням форми, в якій вчиняється бандитизм. Банду слід вва­жати створеною з моменту досягнення її учасниками згоди щодо вчи­нення першого нападу за наявності планів щодо подальшої спільної злочинної діяльності такого ж характеру та за умови, що об'єднання набуло всіх обов'язкових ознак банди. При цьому не має значення, пе­редувала створенню банди стадія існування об'єднання як організова­ної групи або злочинної організації чи банда одразу була створена як така. Якщо перший, а також наступні злочини були вчинені до набуття об'єднанням усіх обов'язкових ознак банди, ці злочини за наявності до того підстав необхідно визнавати такими, що вчинені організованою групою чи злочинною організацією. Оскільки ст. 257 КК передбачено відповідальність за організацію банди, а не за організаційну діяльність щодо її створення, дії обвинувачених можна кваліфікувати як закінче­ний бандитизм лише у випадках, коли банду дійсно було організовано. Організаційна ж діяльність, яка не дала такого результату, може розці­нюватись як замах на бандитизм (абз. 4 п. 17 названої Постанови).

Суб'єкт злочину — фізична осудна особа, яка досягла 14-річного віку.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і спеціальною метою здійснення нападу на підприємства, установи, ор­ганізації чи на окремих громадян.

Ст. 257 КК, яка містить законодавче визначення поняття бандитиз­му, не передбачає ні якихось конкретних цілей вчинюваних бандою нападів як обов'язкової ознаки складу цього злочину, ні відповідаль­ності за вчинення її членами під час нападу злочинних діянь, які утво­рюють самостійні склади злочинів (крім відповідальності за організа­цію банди, участь у ній та у вчинюваних нею нападах). Тому в таких випадках судам належить керуватися положенням ст. 33 КК, згідно з яким за сукупності злочинів кожен із них підлягає кваліфікації за від­повідною статтею або частиною статті Особливої частини КК (п. 26 названої Постанови).

Відмінність бандитизму (ст. 257 КК) від створення злочинної організації (ст. 255 КК) полягає передусім у тому, що: 1) банда, про яку йдеться у ст. 257 КК, — це організована група чи злочинна органі­зація, тоді як у ст. 255 КК зазначено тільки про злочинну організацію; 2) обов'язковою ознакою банди є озброєність, тоді як для злочинної організації у ст. 255 КК цього не вимагається; 3) метою бандитизму є здійснення нападу на підприємства, установи, організації чи на окре­мих громадян, тоді як метою створення злочинною організації — вчи­нення тяжких чи особливо тяжких злочинів; 4) організована група, що утворює банду, має внутрішню стійкість, а злочинна організація — до­датково ще й зовнішню стійкість; 5) за вчинення бандитизму у ст. 257 КК не передбачено спеціального виду звільнення від кримінальної від­повідальності, тоді як у ч. 2 ст. 255 КК (заохочувальній нормі) вказано про таке звільнення.