Білет № 39 1. Поняття та види помилок у кримінальному праві. їх вплив на кримінальну відповідальність.

Помилка у кримінальному праві — це неправильне уявлення особи про дійсний юридичний або фактичний характер учиненого нею діяння та його наслідки.

Характер помилки може значно вплинути на правильне встанов­лення дійсного змісту суб'єктивної сторони злочину, а також на вирі­шення питання про правову оцінку вчиненого. Залежно від змісту не­правильного уявлення особи розрізняють два види помилки: юридичну та фактичну.

Юридична помилка — це неправильне уявлення особи про юри­дичну природу вчиненого діяння, його правову оцінку та наслідки.

Доцільно виділити чотири види таких помилок, враховуючи, що помилка в злочинності діяння підрозділяється на два підвиди, які ма­ють самостійне кримінально-правове значення:

1)         Помилка особи у злочинності власного діяння та його мож-
ливих наслідків.

Так, особа вважає, що його дії злочинні і тягнуть кримінальну від­повідальність, тоді як вони Кримінальним кодексом не передбачені. Наприклад, особа вважає, що порушення правил дорожнього руху, що призвело до заподіяння потерпілому легких тілесних ушкоджень є злочином. Однак кримінально-правова заборона такого діяння відсут­ня, і воно визнається адміністративним правопорушенням. Діяння, пе­редбачене кримінальним законом, не може тягнути кримінальну від­повідальність внаслідок відсутності протиправності як обов'язкової ознаки злочину.

Тому при такій помилці особа не може бути притягнута до кри­мінальної відповідальності.

2)         Помилка особи у незлочинності власного діяння та його мо-
жливих наслідків.

Така помилка наявна, коли особа думає, що вчинене їм діяння не тягне кримінальної відповідальності, але Кримінальний кодекс відно­сить таке діяння до злочинів.

Тому при такій помилці особа притягується до кримінальної від­повідальності.

Але можливі ситуації, коли особа, що порушила кримінально-правову заборону, не тільки не знала про неї, але і не могла знати в тих умовах, у яких вона знаходилася в момент порушення цієї заборони (знаходилася у закордонному відрядженні чи була важко хворою та в інших випадках). Тобто, у відповідності до ст. 68 Конституції України «незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності», в нашій ситуації це правило можна перефразувати «незнання положень кримінального законодавства не звільняє особу від кримінальної відповідальності».

У таких випадках кримінальна відповідальність повинна виключа­тися унаслідок відсутності вини.

3)         Помилка винної особи в кваліфікації вчиненого злочину.
Так, наприклад особа вчиняє крадіжку майна з магазину та вважає,

що його дії охоплюються ч. 3 ст. 185 КК (вчинення крадіжки шляхом проникнення в приміщення), але слідчий кваліфікує його дії як краді­жка вчинена у великих розмірах (ч. 4 ст. 185 КК). Така помилка особи, як правило, не впливає на кваліфікацію і тягне кримінальну відповіда­льність особи.

4) Помилка у виді чи розміру покарання.

Така помилка не впливає на відповідальність, тому що вид і розмір покарання перебувають за межами суб'єктивної сторони.

Фактична помилка — це неправильне уявлення особи про обста­вини, що утворюють об'єктивні ознаки конкретного складу злочину.

У теорії кримінального права переважно виділяють такі види факти­чних помилок: помилка в ознаках об'єкта злочину (помилка в суспіль­них відносинах, помилка в предметі злочину, помилка в потерпілому від злочину);помилка в ознаках об'єктивної сторони злочину (помилка в за­собах вчинення злочину, помилка в розвитку причинного зв'язку, поми­лка в суспільно небезпечних наслідках, помилка при «відхиленні в дії»).

При помилці в родовому об'єкті: а) скоєне кваліфікується як за­мах на заподіяння шкоди об'єкту, стосовно якого був спрямований умисел; б) якщо обстановка вчинення злочину не давала можливості визначити родову належність об'єкта посягання, то скоєне кваліфіку­ється як закінчений злочин — посягання на той об'єкт, якому фактич­но заподіяна шкода; в) якщо виникає помилка в потерпілому як різно­вид помилки в родовому об'єкті скоєне кваліфікується за сукупністю: як замах на заподіяння шкоди об'єкту, стосовно якого був спрямова­ний злочин, та закінчений злочин — посягання на той об'єкт, якому фактично заподіяна шкода.

Помилка в предметі має такі види:

1)         помилка в предметі в межах однорідного посягання.

Така помилка на кваліфікацію не впливає. Це може мати значення при викраденні предмета злочину (наприклад при крадіжці), якщо за­вдається більш значна шкода, але це вже помилка в наслідках злочину, яка буде розглянута далі.

2)         помилка в предметі в межах різнорідного посягання.
Наприклад, особа викрадає крейду, але вважає, що це наркотичні

засоби. Дії особи слід кваліфікувати як замах на викрадення наркотич­них засобів (ч. 2 ст. 15, ст. 308 КК). Тобто, дії особи слід кваліфікува­ти як замах на злочин, який прагнула вчинити особа.

3)         помилка на відсутній предмет.

Наприклад, особа проникає в магазин для викрадення грошей, але вони були здані в банк і тому особа не змогла реалізувати свій умисел.

Такі дії кваліфікуються як замах на злочин, який прагнула вчинити особа.

Помилка в потерпілому полягає в тому, що суб'єкт, бажаючи за­подіяти шкоду одній особі, у результаті помилки заподіює шкоду ін­шій особі. Так, винна особа з метою помститися знайомому вбиває, як він вважає, саме його. Враховуючи що злочин відбувся вночі, злочи­нець помилився і вбив зовсім іншу особу, а не свого знайомого.

Такого роду помилка не впливає на кваліфікацію, тому що не сто­сується обставин, що були ознаками складу злочину.

Якщо виникає помилка в потерпілому як різновид помилки в родо­вому об'єкті дії винної особи слід кваліфікувати за спрямованості уми­слу як замах на злочин, який особа прагнула вчинити, і закінчений злочин, який особа насправді вчинила.

Можна виділити 2 підвиди помилок вчинення злочину з непри­датними засобами:

1)         вчинення злочину з абсолютно непридатними засобами. Абсо-
лютно непридатними вважаються засоби, використання яких за будь-
яких умов (обставин) не може привести до закінчення злочину, зокре-
ма настання суспільно небезпечних наслідків (наприклад, спроба от-
руїти людину водою, зібраною на кладовищі, яку особа помилково
вважає отрутою).

При цьому особа через свою повну неосвіченість не розуміє, що ці засоби не можуть завдати шкоди іншій особі або використовує забо­бонні засоби (ворожба, закляття)і тому вона не може бути притяг­нута до кримінальної відповідальності.

2)         вчинення злочину з відносно непридатними засобами. Відносно
непридатні ті засоби, які лише за даних конкретних обставин не мо-
жуть привести до виконання задуманого (наприклад, спроба вчинити
вбивство з вогнепальної зброї (автомата), яка виявилась несправною
(зіпсованою).

Тобто, в таких ситуаціях дії особи слід кваліфікувати як замах на злочин, який вона прагнула вчинити.

Під помилкою у розвитку причинового зв'язку слід розуміти неправильне уявлення винної особи про дійсний розвиток причиново­го зв'язку між суспільно небезпечним діянням та злочинними наслід­ками.

Помилка особи саме в деталях розвитку причинового зв'язку на кваліфікацію не впливає.

Помилка особи в загальних рисах причинового зв'язку впливає на кваліфікацію злочину (на визначення форми вини, стадії вчинення зло­чину і відповідальності).

Помилка особи щодо кількісної характеристики наслідків на кваліфікацію вчиненого не впливає, якщо ця помилка не виходить за встановлені законодавцем межі при вчиненні певного злочину.

Так, у примітці до ст. 185 КК установлений великий розмір матері­альної шкоди — якщо вона в двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Тобто розмір шкоди, що перевищує цю суму, але не більше 600 неоподатковуваних мінімум доходів громадян (особливо великий розмір) розглядається як великий і на кваліфікацію не впливає.

Якщо особа бажала завдати більш тяжкої шкоди, але збитки, які настали є менш тяжкими, то діяння особи слід розглядати як замах на завдання більш тяжкої шкоди.

Помилка в якісній характеристиці наслідків, тобто помилка в характері шкоди, може полягати в непередбаченні шкоди, що фактич­но настала, і, навпаки, у передбаченні шкоди, що не наступила.

Якщо відповідальність за бажану і реально заподіяну шкоду перед­бачена однією й тією самою нормою Особливої частини КК, тобто як­що об'єкти співпадають, то скоєне кваліфікується за фактичними на­слідками, оскільки закінчений злочин охоплює замах на злочин. Така кваліфікація можлива при умові, що вина стосовно «відхиленої дії» та­кож умисна.

В ситуації, коли відповідальність за бажану та реально заподіяну шкоду передбачена різними нормами Особливої частини КК, тобто коли об'єкти посягання не є тотожними, скоєне кваліфікується за су­купністю: як замах на бажаний результат і закінчений фактично виконаний злочин.