2. Незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним до­бувним промислом (ст. 249 КК).

Стаття складається з двох частин, що містять заборонювальні нор­ми. Родовим об'єктом злочину є суспільні відносини, що забезпечу­ють охорону довкілля. Безпосередній об'єкт злочину — встановлений порядок охорони, раціонального використання і відтворення риб та інших представників водної фауни як невід'ємної складової частини довкілля. Предметом злочину є риба різних видів, морські ссавці (на­приклад, дельфіни, кити, тюлені, моржі, нерпи тощо), ракоподібні та голкошкірі водні безхребетні тварини (наприклад, раки, краби, кревет­ки, морські їжаки, морські зірки тощо), молюски (наприклад, мідії, кальмари, устриці тощо), а також деякі водні рослини і водорості, які мають промислове значення. Не є предметом цього злочину: а) риба та водні тварини, які вирощуються різними підприємствами, організа­ціями чи окремими громадянами у спеціально обладнаних (пристосо­ваних) водоймищах або відловлюються такими підприємствами, орга­нізаціями або окремими громадянами (їх протиправний вилов чи заволодіння слід кваліфікувати як злочин проти власності); б) водні тварини — бобри, видри, ондатри, хохулі, які є хутровими звірами (їх незаконний відлов чи добування кваліфікується як незаконне полю­вання).

Об'єктивна сторона злочину (ч. 1 ст. 249 КК) містить: 1) діяння у формі незаконного зайняття рибним, звіриним або іншим водним до­бувним промислом; 2) наслідки у вигляді істотної шкоди; 3) причино­вий зв'язок між указаними діянням і наслідками.

Незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом — це таке вилучення водних живих ресурсів із природного середовища, яке здійснюється з порушенням чинного законодавства, що регулює порядок і умови промислового, любительського, спортив­ного рибальства, іншого використання водних живих ресурсів.

Незаконність означає, що зайняття вказаним промислом відбува­ється: 1) без належного дозволу (самовільно, без одержання права на промисел); 2) у заборонений час (коли будь-який водний добувний промисел заборонений взагалі чи в період строку, забороненого для добування певних видів водної фауни та в конкретних водоймищах); 3) у недозволених місцях (на територіях, де водний добувний проми­сел заборонений загалом або дозволяється лише протягом певного ча­су); 4) забороненими знаряддями лову (вогнепальною чи пневматич­ною зброєю, острогами, сітками з дрібним перерізом тощо); 5) з перевищенням установлених лімітів чи норм вилову.

Промислом може бути визнаний як поодинокий акт добування представників водної фауни, так і неодноразові дії.

Істотна шкода — це оцінне поняття, до якого можна віднести: знищення нерестовищ риби; вилов риби в період нересту, нечисленних її видів або тих, у відтворенні яких є труднощі; добування великої кі­лькості риби, водних тварин чи рослин або риби чи тварин, вилов яких заборонено; тощо.

Спеціальні питання кваліфікації та призначення покарання за цей злочин, тлумачення певних термінів і понять, відмежування його від інших злочинів розкриваються в постанові Пленуму Верховного Суду України № 17 від 10 грудня 2004 р. «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля».

Злочин є закінченим з моменту спричинення істотної шкоди (мате­ріальний склад).

Суб'єкт злочину загальний, тобто фізична осудна особа, яка досяг­ла 16-річного віку.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом або не­обережністю.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 249 КК) є вчинення його: 1) із застосуванням вибухових, отруйних речовин, електроструму або іншим способом масового знищення риби, звірів чи інших видів тваринного світу (це такі дії, які здатні спричинити чи спричинили за­гибель великої кількості представників водної фауни, наприклад, зни­щення популяції або певного виду тваринного світу в тій чи іншій міс­цевості чи водоймі, застосування газу, диму, автоматичної зброї, тралення риби за допомогою заборонених прийомів тощо); 2) особою, раніше судимою за цей злочин.