2. Незаконне полювання (ст. 248 КК).

Стаття складається з двох частин, що містять заборонювальні нор­ми. Родовим об'єктом злочину є суспільні відносини, що забезпечу­ють охорону довкілля. Безпосередній об'єкт злочину — встановлений порядок охорони, раціонального використання і відтворення тваринно­го світу суходолу (диких звірів і птахів як невід'ємної складової час­тини довкілля).

Предметом злочину є дикі звірі та птахи, що охороняються зако­ном і перебувають у стані природної волі або утримуються в наггівві-льних умовах, включені до державного мисливського фонду та які пе­ребувають у мисливських угіддях, а також випущені туди з метою розведення. Не є предметом цього злочину звірі та птахи, які не охо­роняються законом (наприклад, сірі ворони, сороки, бродячі собаки і коти тощо), а також звірі та птахи, які перебувають у вольєрі, на звіро-або птахофермі, у зоопарку тощо (їх протиправний відстріл чи відлов слід кваліфікувати як злочин проти власності).

Об'єктивна сторона злочину (ч. 1 ст. 248 КК) виражається у:

порушенні правил полювання, якщо воно заподіяло істотну шкоду;

незаконному полюванні в заповідниках або на інших територіях та об'єктах природно-заповідного фонду; 3) полюванні на звірів, птахів чи інші види тваринного світу, що занесені до Червоної книги України.

Полювання — це дії людини, спрямовані на вистежування, переслі­дування з метою добування та власне добування (відстріл, відлов) ми­сливських тварин, які перебувають у стані природної волі чи утриму­ються в напіввільних умовах. Полювання визнається кримінально ка­раним за умови його незаконності. Порушення правил полювання озна­чає, що цей вид використання тваринного світу здійснюється: 1) без належного дозволу (без ліцензії чи відстрільної картки); 2) в забороне­ний час; 3) у недозволених місцях, зокрема на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду; 4) забороненими знаряддями або спосо­бами; 5) стосовно тих видів тварин, які занесені до Червоної книги України.

До полювання прирівнюється перебування осіб: у межах мислив­ських угідь, зокрема й на польових і лісових дорогах (крім доріг зага­льного користування), з будь-якою стрілецькою зброєю чи з капканами та іншими знаряддями добування звірів і птахів, або з собаками мис­ливських порід чи ловчими звірами та птахами, або з продукцією по­лювання; на дорогах загального користування з продукцією полюван­ня або з будь-якою зібраною розчохленою стрілецькою зброєю.

Спеціальні питання кваліфікації та призначення покарання за цей злочин, тлумачення певних термінів і понять, відмежування його від інших злочинів розкриваються в постанові Пленуму Верховного Суду України № 17 від 10 грудня 2004 р. «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля».

Порушення правил полювання є закінченим злочином із моменту заподіяння істотної шкоди (згідно з приміткою до ст. 248 КК істотною шкодою у цій статті, якщо вона полягає у заподіянні матеріальних зби­тків, вважається така шкода, яка у 250 і більше разів перевищує неопо­датковуваний мінімум доходів громадян). Незаконне полювання в за­повідниках або на інших територіях і об'єктах природно-заповідного фонду чи полювання на об'єкти тваринного світу, занесені до Червоної книги України, вважається закінченим з моменту початку полювання незалежно від того, чи мали місце шкідливі наслідки (формальний склад).

Суб'єкт злочину загальний, тобто фізична осудна особа, яка досяг­ла 16-річного віку.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом або не­обережністю.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 248 КК) є вчинення його: 1) службовою особою з використанням службового становища; 2) за попередньою змовою групою осіб; 3) способом масового зни­щення звірів, птахів чи інших видів тваринного світу (це такі дії, які здатні спричинити чи спричинили загибель великої кількості предста­вників дикої фауни, наприклад, знищення популяції або певного виду тваринного світу в тій чи іншій місцевості чи водоймі, застосування отруйних або вибухових речовин, газу, диму, електроструму, автома­тичної зброї, спрямування стада тварин на болото тощо); 4) з викорис­танням транспортних засобів (гелікоптера, автомашини, мотоциклу, моторного човна, трактора тощо, що застосовується безпосередньо для вистежування, переслідування та добування звірів і птахів); 5) особою, раніше судимою за цей злочин.