2. Шахрайство з фінансовими ресурсами (ст. 222 КК).

Стаття складається з двох частин, що містять заборонювальні нор­ми. Родовим об'єктом злочину є сфера господарської діяльності. Без­посередній об'єкт злочину — суспільні відносини у сфері надання фі­нансових ресурсів і податкових пільг. Предметом злочину є грошові кошти у формі субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів або пільг щодо податків.

Об'єктивна сторона злочину (ч. 1 ст. 222 КК) характеризується активними діями — наданням завідомо неправдивої інформації орга­нам державної влади, органам влади Автономної Республіки Крим чи органам місцевого самоврядування, банкам або іншим кредиторам з метою одержання субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг щодо податків у разі відсутності ознак злочину проти власності.

Надання завідомо неправдивої інформації — це введення в оману держави або кредиторів, яка набуває письмової форми і супроводжу­ється використанням підроблених або іншим чином сфальсифікованих документів. Субсидія — це фінансова допомога або підтримка у нату­ральній формі, що надається за умови безповоротності й цільового призначення для стимулювання певної діяльності. Субвенція — це фі­нансова допомога, яка надається для цільової реалізації конкретних програм, заходів, проектів і підлягає поверненню у разі нецільового використання. Дотація — це бюджетні кошти, які надаються на безо­платній основі підприємствам з боку держави для покриття збитків від їхньої господарської діяльності, збільшення обсягів виробництва, під­вищення якості продукції тощо. Кредит — це позика у грошовій або натуральній формі, що надається кредитором на умовах повернення у певний строк і, звичайно, з виплатою відсотків за користування ним. Пільги щодо податків — це повне або часткове звільнення від сплати всіх або окремих податків залежно від виду суб'єкта господарської ді­яльності та виду самої господарської діяльності.

Спеціальні питання кваліфікації та призначення покарання за да­ний злочин, тлумачення окремих термінів і понять, відмежування його від інших злочинів розкриваються в постанові Пленуму Верховного Суду України № 3 від 25 квітня 2003 р. «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності».

Злочин є закінченим з моменту надання винною особою завідомо неправдивої інформації незалежно від того, чи змогла вона у такий спосіб одержати субсидії, субвенції, дотації, кредити або пільги щодо податків (формальний склад).

Суб'єкт злочину спеціальний: 1) громадянин-ггідприємець; 2) гро-мадянин-засновник (учасник); 3) службова особа суб'єкта господарсь­кої діяльності.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і спеціальною метою отримання субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг щодо податків. Особа, яка, надаючи свідомо неправдиву ін­формацію, прагнула привласнити одержані нею у вигляді дотацій, суб­венцій, субсидій, кредитів кошти, має підлягати кримінальній відпові­дальності за злочин проти власності — за шахрайство чи замах на нього.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 222 КК) є: 1) вчинен­ня його повторно; 2) заподіяння ним великої матеріальної шкоди.

Під великою матеріальною шкодою державі чи кредитору слід ро­зуміти заподіяння матеріальних збитків, які у 500 та більше разів пере­вищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян (прим. до ст. 218 КК). Це може бути, наприклад, внаслідок використання субси­дій, субвенцій, дотацій чи кредитів не за їх цільовим призначенням, неповернення одержаного кредиту чи несплати відсотків по них, ухи­лення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів тощо.

При відмежуванні шахрайства з фінансовими ресурсами від злочи­нів проти власності, зокрема від шахрайства та заволодіння чужим майном шляхом зловживання особою своїм службовим становищем, слід виходити зі змісту і спрямованості умислу особи, мотиву, мети та моменту їх виникнення (див. п. 23 названої Постанови). Якщо винна особа надавала завідомо неправдиву інформацію з метою привласнен­ня коштів у вигляді субсидії, субвенції, дотації чи кредиту, її дії потрі­бно кваліфікувати як готування до заволодіння чужим майном шляхом шахрайства чи замах на вчинення цього злочину, а в разі фактичного обернення одержаних коштів на свою користь чи на користь інших осіб — як закінчене шахрайство за відповідною частиною ст. 190 КК.

Ухилення від сплати податків у зв'язку з одержанням пільг щодо них шляхом шахрайства з фінансовими ресурсами, якщо розмір не сплачених податків дорівнює чи перевищує п'ятсот, але менше п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, має кваліфіку­ватися лише за ч. 2 ст. 222 КК, а якщо він у п'ять тисяч та більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (тобто утво­рює особливо великі розміри коштів, які фактично не надійшли до бю­джетів чи державних цільових фондів), — за ч. 1 ст. 222 і ч. 3 ст. 212 КК (див. п. 24 Постанови).