Білет № 35 1. Поняття та види умислу. Різновиди умислу, які вироблені кримінально-правовою теорією та судовою практикою.

Умисел поділяється на прямий і непрямий.

Прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпеч­ний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні на­слідки і бажала їх настання (ч. 1 ст. 24 КК).

Інтелектуальний момент тут утворюють усвідомлення суспільної небезпеки своєї поведінки і передбачення її шкідливих наслідків. Сві­домість криє в собі не тільки чітке розуміння фактичної сторони зло­чину, його змісту, характеру і всіх інших об'єктивних ознак, а й певне розуміння соціально-політичної значущості вчиненого діяння, його соціальної шкідливості. Передбачення означає, що у свідомості даної особи склалася певна уява про можливі або неминучі наслідки свого діяння. При цьому передбачення тут має конкретний характер. Особа має чітке уявлення, що саме її конкретні діяння спричинять або мо­жуть спричинити суспільно небезпечні наслідки.

Вольовий момент прямого умислу — це бажання настання перед­бачуваних наслідків свого діяння. Зазвичай особа прагне в цьому ви­падку досягти якоїсь мети, задовольнити цю чи іншу потребу.

Умисел у формальному складі злочину, якщо особа усвідомлю­вала суспільно небезпечний характер свого діяння і бажала вчинити його.

Непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небез­печний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання (ч. 2 ст. 24 КК).

Інтелектуальний момент. Зміст свідомості за непрямого умислу аналогічний змістові свідомості у прямому умислі. Передбачення за непрямого умислу має свою розпізнавальну особливість. Як і за пря­мого умислу, воно має конкретний характер. Особа в цьому випадку чітко усвідомлює, що саме її конкретні дії чи бездіяльність можуть по­тягти суспільно небезпечні наслідки. Однак наслідки ці особа передба­чає лише як можливий наслідок свого діяння. Передбачення немину­чості настання наслідків за непрямого умислу виключається через особливості вольової сфери психічної діяльності, яка дійсно пов'язана з її інтелектуальною діяльністю.

Різниця між прямим і непрямим умислом полягає як у вольовому, так і в інтелектуальному моментах.

За часом виникнення і формування визначають умисел, заздале­гідь обдуманий, і такий, що виник раптово.

За спрямованістю і конкретизацією бажаного результату уми­сел поділяється на визначений і невизначений. Визначений умисел в одних випадках може бути простим, коли винний передбачає та бажає настання одного конкретного результату, досягнення певної мети, на­приклад, смерті потерпілогоза пострілу впритул, або альтернатив­ним, коли винний передбачає і однаково бажає чи свідомо припускає настання одного з двох чи більше, але індивідуально визначених нас­лідків.